Про початок 2000-х в Україні
"Трішки почало налагоджуватись. З’явилися правила, які можна написати на папері. Ти вже повинен був рахуватися з певними політичними та економічними силами, які постали, позначилися. І, власне, сам Леонід Кучма був автором конфігурації політичної та економічної дій та їхнього зв’язку, яким ми досі маємо змогу милуватися. В цей момент почала створюватися "доросла преса" і з'являтися видання другої генерації, зокрема "Дзеркало тижня", "День".
Наші процеси з Росією були в чомусь паралельними, а в чомусь — перпендикулярними, через їхню більшу кількість грошей, кадровий резерв та готовність, за першої вказівки начальства, виконувати накази. Ми ж в цьому сенсі були бідними, але гордими. Так українська преса існувала до Помаранчевої революції. Тоді ж сформувалися і всі вади, які досьогодні маємо щастя переживати: джинса, політичні залежності того чи іншого власника, наглядачі з Адміністрації президента. Ми одягали на ефіри помаранчеві краватки, даючи зрозуміти: ми — з народом. Наш дух свободи, як виявилося, мав коротке дихання. І в цьому сенсі, Георгій значною мірою став адвокатом української журналістики, бо він був безумовно сміливим. І в момент, коли йшлося не про заробляння грошей, а про політику як таку, він не дозволяв собі не те що брехати, а навіть бути недосконалим. І показав, що можна бути досконалим у цьому недосконалому фасі", — пригадує Юрій Макаров.
Що сталося в ці дні 21 рік тому?
"Ми не були близькими друзями з Георгієм, а просто симпатизували один одному. Коли він зник, ми всі відчули певну розгубленість: невже це можливо в нашій країні? А може він загубився? А може він загуляв? Можливо, заради якогось розслідування просто "обрубав кінці"? Нагадаю, що тоді ще не було мобільних телефонів як масового явища. Для нас тоді ця новина стала моментом масового дорослішання. Чи був особисто президент країни кримінальним злочинцем, чи віддавав безпосередньо наказ позбутися журналіста або трішки налякати — все-одно ми прокинулися в іншій країні. Стосовно тодішньої міліції, ніяких особливих ілюзій не було, адже всі знали на що вона здатна. А от чи здатні політики на такі дії — ми не знали", — поділився Юрій Макаров.
Про заходи, приурочені до 21-ї роковини смерті Георгія Ґонґадзе
"16 вересня об 11:00 в Іллінському сквері розпочалася акція, яку організовує премія імені Георгія Ґонґадзе у партнерстві з Центром прав людини ZMINA. В цей день ми збираємо правозахисників та журналістів, аби згадати Героргія; те, ким він був та який внесок зробив у розвиток української журналістки. Також говоритимемо як розслідування справи про його вбивство кинули на розвиток суспільству, адже ми знаємо, що це спровокувало і масові акції протестів і, згодом, певні процеси в державі. Нагадаю, що досі офіційно не названий замовник вбивства. Наразі ми маємо тільки названих виконавців. Цьогоріч Верховний Суд залишив на довічному ув’язненні виконавця основного вбивства колишнього генерала Пукача.
До акції приєднається давня знайома Георгія, журналістка Мирослава Барчук, правозахисниця родини Ґонґадзе Валентина Теличенко, головна редакторка видання "Українська правда" Севгіль Мусаєва. Також згадаємо, що не тільки Георгій Ґонґадзе є вбитим українським журналістом, адже кількадесят українців було вбито за часи незалежності України і багато цих злочинів не мають остаточних рішень і не поставлена крапка в їхніх судових справах.
Також до цього дня ми готуємо звернення до правозахисних та медійних організацій, де нагадаємо що не всі вимоги, які для України виставила міжнародна спільнота, виконані і що крапка у розслідуваннях не поставлена.
Стосовно премії імені Георгія Ґонґадзе, то вона існує вже 3 роки. Її заснував український ПЕН у партнерстві з Києво-Могилянською бізнес-школою та виданням "Українська правда". Основна мета цієї премії — підтримка незалежних журналістів. Основним нашим завданням є, за допомогою компетентного журі у складі 9-ти людей (представників родини Ґонґадзе, "Української правди", медіаекспертів, журналістів) визначати раз на рік того журналіста чи журналістку, які, на їхню думку зробили найбільший внесок, працюючи в незалежній журналістиці. Вручаємо цю премію 21-го травня, на день народження Георгія", — розказала Оксана Мамченкова.
Справа Ґонґадзе — це тільки про журналістику?
"Я переконаний, що журналісти не мають якихось особливих привілей, якщо не йдеться про доступ до інформації. Тобто не можна сказати: "журналістів не можна чіпати, а решту — можна". Тут йдеться про інше: якщо можна чіпати руками журналіста, то це означає, що ніхто не є захищеним. А от за що може постраждати журналіст — додаткова обставина, але не головна, не принципова. Я так вважаю", — прокоментував Юрій Макаров.
Про еволюцію цінностей за останні 20 років
"Я не вважаю, що ціннісний ландшафт в Україні змінився аж настільки сильно. Якщо йдеться про певні групи, то, безумовно. На мою думку з'явилася ціла генерація людей, які живуть за правилами та цінностями. Жити за принципами і правилами стає для значної кількості українців нормою. Сподіваюся, що природна ротація внаслідок зміни генерацій і фізичного зникнення носіїв старої культури допоможе озонувати повітря в нашій країні", — зазначив Юрій Макаров.
Символом чого є Георгій Ґонґадзе?
"Те, що один у полі — воїн. Те, що від однієї людини залежить дуже багато. Бути гідним, хоробрим, класним, рішучим, принциповим, бути Ґонґадзе — є сенс", — вважає Юрій Макаров.
Фото: Георгій Ґонґадзе, Reporters
