Чим унікальні Зелені свята: історикиня про християнські та народні традиції Трійці

Чим унікальні Зелені свята: історикиня про християнські та народні традиції Трійці

Україна сьогодні відзначає унікальне свято, яке поєднало дохристиянські традиції та одне з найважливіших церковних свят: Трійцю. Здавна Трійцю святкували дуже урочисто. З цим днем пов’язано дуже багато традицій. Господині травами та оберегами закликали злагоду, дівчата ворожили, віряни освячували в храмах різнотрав’я. У цей день є і ряд заборон: не можна проводити земляні та домашні роботи, пиляти та рубати дерева, гуляти в лісі, адже за народними повір’ями у наш світ цього дня приходять міфічні істоти - мавки та русалки. Щоб хитра русалка не затянула на дно, не можна в цей день купатися. Про традиції Зелених свят розповіла в ефірі Українського радіо етнокультуролог, кандидатка історичних наук Юлія Нікітенко.

Релігійне святкування Трійці

Трійця або П'ятидесятниця — одне із найбільших християнських свят, яке прославляє Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. Воно відзначається на  на честь зішестя Святого Духа на апостолів і Діву Марію. 

Напередодні свята заведено прикрашати будинки та храми різнотрав’ям та гілками дерев.  Трійця — це дуже цікаве свято, адже воно поєднує в собі кілька аспектів, каже етнокульторологиня Юлія Нікітенко: "З одного боку, це було почитання предків, тому що вчора була Троїцька Вселенська поминальна субота або Троїцька батьківська субота, день, коли можна було поминати людей, які померли неправильною смертю і навіть самовбивць. Тільки в ту суботу". 

Напередодні Дня Святої Тройці у церквах проходить Всенічне бдіння. А в неділю в храмах проводять Божественну Літургію, а після неї священики освячують трави вірян. Наступного дня, у понеділок, святкують День Святого Духа.

В Україні Трійця є державним святом та вихідним днем. 

Народні звичаї та повір’я Зелених свят 

Трійця це — свято не фіксоване, але воно завжди припадає на час, коли ярові культури починають входити в колос, це — культ духів природи, які можуть допомогти, або, навпаки нашкодити. Тому зайвий раз не можна було ходити в поля, дітей просили не стрибати, тому що стрибання ототожнювалося з градом, який може нашкодити врожаю". 

Юлія Нікітенко також пояснила, чому цей період називають "русалії". Вважалося, що цього дня русалки виходять із своїх володінь,  розповідає науковиця. "Для нас зараз русалки ототожнюються з водою, але русалки також мешкали в полях. Згадайте всі ці оповідання про русалок, які гойдаються на вітах берез. Їх вважали прекрасними дівчатами, які можуть залоскотати. А чому треба було з собою носити оберіг у вигляді гостро пахучих рослин? Вірили, що, якщо русалка зустріне хлопця або дівчину в полі й й запитає: "Полин чи петрушка?"  Якщо відповідь буде петрушка, тоді русалка казала: "О, моя, ти, душка!" І захопить та залоскоче людину. А, якщо полин, то "і йди з ним!".  Також предки вірили, що, якщо зустрів русалку, її треба перехрестити і сказати: "Хрещаю тебе в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, Іван та Мар’я". І ці душі перестануть лякати людей. 

Існували також дійства випровадження русалок із села після того як закінчувалися свята: "Кульмінація — сьогодні, а потім буде вихід із обряду русального  чи Троїцького. Цих створінь спочатку піснями виманювали з села, а потім починався дикий крик, щоб ці душі просто повтікали". 

Нині ж, каже історикиня, оскільки людина не залежить від усіх цих уявлень, то ми підходимо до аграрних справ з наукової точки зору: "І не треба молитися всім духам, аби вони нікого не чіпали. Поступово такі вірування перестають бути актуальними і вони перетворюються на гру, на дійства. Ми йдемо вперед, і ці старі звичаї, для нас скоріше культурна пам’ять — те, що є нашим минулим".

Фото: укрінформ