Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
Планувалась пісня з Андрієм Хливнюком, а вийшла – з "Бумбоксом"
Дмитро Захарченко: Яка історія пісні "Любила" і де вона бере свій початок?
Саша Чемеров: Після "Тримай мене" мені хотілось зробити ще щось разом з Андрієм Хливнюком. Ще в Америці я написав пісню "Любила", вже маючи на думці, що другий куплет в ній буде співати Андрій. Я йому показав, запропонував написати свій текст на другий куплет – так ми почали роботу над піснею. Потім я приїхав в Україну зняти кліп для The Gitas, розпочалась пандемія, я застряг тут і ще не виїжджав з того моменту. І записав сольний матеріал, в тому числі прекрасну пісню "Любила" разом вже не тільки з Андрієм, а і з "Бумбоксом". Планувалась спільна пісня тільки з Андрієм Хливнюком, а вийшло з усім гуртом.
Дмитро Захарченко: Ти сказав, що коли писав пісню, то другу частину залишив для іншої людини. Як це відбувається технічно? Ти пишеш пісню, а потім залишаєш місце для куплету?
Саша Чемеров: Я написав свій куплет, але я його навіть не показував Андрію. Коли робиш спільну пісню, то краще, щоб людина, яка буде з тобою співати, написала свої рядки. Мені було б приємніше співати те, що я написав.
Дмитро Захарченко: Тобі сподобалась його версія?
Саша Чемеров: Звичайно. Він спочатку додав текст. Потім, на репетиції перед моїм першим концертом рік тому, ми вирішили зіграти "Любила". Він почав співати трохи по-іншому, як зараз є в пісні. Я кажу: "Все, стоп! Отак має бути". Він відповідає: "Ні, може давай ще щось придумаємо?", а я сказав, що все має бути саме так. Він ще декілька разів хотів змінити пісню в студії, каже: "Давай я заспіваю інший варіант?", на що я відповів: "Ти заспівай, а буде так, як буде".
Дмитро Захарченко: У фейсбуці вже розпочалась дискусія: одні люди кажуть, що пісня – про країну, а інші відстоюють тему любові. Можемо зараз вирішити цю суперечку?
Саша Чемеров: Ми можемо заплутати ще більше. По-перше, я пишу пісні з достатнім "повітрям" всередині. "Повітрям" я називаю те, що людина може приміряти на себе, додумати. Тому тут може бути багато варіантів. Що саме я писав – я писав про відносини з країною. Андрій увірвався з темою про любов. І те, і те – любов, але щось – любов, а щось – кохання.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
Я одинак, але мені легко сходитись з іншими людьми
Дмитро Захарченко: Мені здається, що колаборація – це завжди дуже тонка матерія, має зійтись багато факторів: відчуття іншої людини, "хімія", технічні моменти. Як людина ти одинак чи більш компанійний? Наскільки тобі легко сходитись з іншими людьми?
Саша Чемеров: Я одинак, але мені легко сходитись з іншими людьми. І ти правий: коли ти робиш спільну пісню – це доволі складно, і можна навіть залишитись ворогами наприкінці роботи або недоробити пісню взагалі.
Дмитро Захарченко: З Андрієм ви стали ворогами чи подружились?
Саша Чемеров: Ми як дружили, так і продовжуємо дружити. Може, щось станеться, але я не хотів би, і я не думаю, що так буде.
Дмитро Захарченко: Розкажи про свій досвід роботи з Андрієм Хливнюком. Ви дві повноцінні, сильні особистості, то це ж кров, піт, сльози? Що з цього було на етапі створення пісень "Тримай мене" і "Любила"?
Саша Чемеров: Перший трек створювався по-іншому. Для мене це було спонтанно. Я приїхав в тур з The Gitas, у нас була війна з учасниками "Димної Суміші", тому для мене все зійшлося. А "Любила" – це була саме робота. Я переписував пісню три рази, ми переписували вокали два чи три рази, були різні музиканти. Було дуже багато версій і варіантів, був реп в пісні.
Дмитро Захарченко: Чому він не залишився?
Саша Чемеров: Аранжування було трохи інше. Був джаз, який я записав з хлопцями з Hyphen Dash. І в ньому реп був більш органічним. А коли ми переробили аранжування, мені здалося, що реп – це ніби старий дід прийшов з журналом "Екстремізм", зачитав і пішов. Тому я заспівав госпел у тій частині пісні і вважаю, що так набагато краще.
Дмитро Захарченко: У фінальній версії пісні залишилась частина з госпел-хором, який взяв участь у записі, розкажи про нього?
Саша Чемеров: Дуже довго я шукав госпел-хор. Ми знайшли трьох дівчат африкансько-українського походження і записали їх. Я думаю, що вони додали своїм колоритом дуже багато, але нам було дуже складно їх записувати. Ми думали, що запис триватиме дві години, а витратили п'ять.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
Україномовний проєкт треба робити в Україні
Дмитро Захарченко: У пісні "Кохання до смерті" є слова "Занадто відверті мої пісні по радіо". Ти як оцінюєш відвертість і щирість у своїх піснях?
Саша Чемеров: Ця пісня з "пасхалками" насправді. Вона дуже особиста, але я її зробив так, щоб ніхто цього не запідозрив. Скажімо, слова "Занадто відверті мої пісні по радіо": "Димну Суміш" по радіо не ставили до якогось моменту і казали, що це не формат. Якщо чесно, я співаю про своє життя у кожній пісні. Але роблю так, щоб в них залишилось місце і для інших.
Дмитро Захарченко: "Кохання до смерті" – це пісня з твого сольного проєкту, який стартував цьогоріч. Чому він з'явився?
Саша Чемеров: По-перше, про сольний проєкт я вже давно думав і навіть збирав демо-записи. Але я приїхав в Україну рівно на дев'ять днів зняти кліп для гурту The Gitas, почалися складнощі зі зйомками, а потім – пандемія: все закрито, виїхати не можна. У мене сім᾽я в Америці, а я – тут, застряг в Україні. І зрозумів, що Всесвіт мені каже: "Хотів робити сольник – ось час, можливості. Роби!". І я роблю.
Дмитро Захарченко: Тобі більше користі від того, що робота над сольним проєктом розпочалась в Україні, і ти робиш його саме тут?
Саша Чемеров: Звичайно. Це україномовний проєкт, тому його потрібно робити в Україні. Тим більше, зараз Америка потрошку просипається, а на той момент було дуже складно. В нас злетів контракт. Точніше, ми його не підписали, адже я не зміг прилетіти. Ми мали їхати в тур по 42-м містам в Америці, ми на це дуже чекали. Тому всі зірки стали в положення, коли треба україномовний проєкт робити в Україні.
Дмитро Захарченко: Що ти плануєш далі робити з сольним проєктом?
Саша Чемеров: Зупинити його я вже не можу, це точно, тому буду робити і його, і The Gitas. Я буду жити на дві країни і робити два як мінімум проєкти, бо завжди роблю одночасно навіть більше.
Дмитро Захарченко: Два проєкти – це не складність для тебе?
Саша Чемеров: Так було все життя, паралельно було два-три проєкти, не враховуючи твори, які я пишу для поп-артистів.
Дмитро Захарченко: Де ти береш на це сили, час і енергію?
Саша Чемеров: Не знаю, мабуть, енергія завжди була. Зараз я просто структурно підходжу до роботи: якщо раніше я за все хватався, біг, падав і все одно намагався бігти, то зараз я не вмираю в процесі. Я розділяю, роблю щось одне, а потім інше. Наприклад, в нас з The Gitas є два сингли: вони були готові ще місяць тому, але я не випускаю їх, тому що не хочу змішувати сольний проєкт і The Gitas. Якщо я накидаю усе зараз, люди не будуть розуміти, куди бігти і що слухати.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
В мене немає війни з учасниками гурту "Димна Суміш"
Дмитро Захарченко: Хто ті люди, які беруть участь у твоєму сольному проєкті? Чи є якийсь усталений живий склад, з яким ти весь час працюєш?
Саша Чемеров: Зараз я зібрав новий склад. В минулому році була ідея грати з Hyphen Dash, але не вийшло. Зараз у живому складі – Олег Пашковський на клавішах, з ними ми вчився і він навіть підігрував мені "Creep" гурту Radiohead на екзамені з вокалу, на якому мені завжди знижували бали за американізацію і британізацію української культури; Алекс Чунін, бас-гітарист, який теж вчився з нами або на потоці, або на рік молодший. Нік з групи ESQUIZET на гітарі і Сєня Сєрий, який грає з The Maneken, на барабанах. І бек-вокалістка в нас є, Людмила Капітонова з гурту Folky Funky. Ми добре працюємо разом.
Дмитро Захарченко: А серед людей, яких ти залучав до студійної творчості, були ті, з ким ви співпрацювали, наприклад, у гурті "Димна Суміш"?
Саша Чемеров: Барабани мені записав і в перший, і в другий сингл Олександр Люлякін. Бас для першого синглу записав The Lazy Jesus, гітари – Ігор Кириленко і я. Ми з Ігорем разом зробили продакшн. В першому синглі барабани обробив Олег Федосов, барабанщик "Димної Суміші".
Дмитро Захарченко: У яких ви зараз відносинах та на якому етапі твоя війна з учасниками гурту "Димна Суміш"?
Саша Чемеров: В мене немає війни з учасниками гурту "Димна Суміш", є просто один елемент в групі, який усе це зробив і продовжує робити. Я не спілкуюся з ним, я спілкуюся з Олегом Федосовим – і все.
Дмитро Захарченко: Який твій орієнтир у розумінні іншої людини? Як ти відчуваєш, з ким ти можеш спілкуватись, а з ким – ні?
Саша Чемеров: Я працюю над тим, щоб розуміти і приймати кожну людину. Це дуже складно, до речі. Я не буду спілкуватись з підлабузниками, нечесними людьми, злими. Люди, які щось руйнують, мені не цікаві.
Дмитро Захарченко: Тобто ті, хто створюють – це твої люди?
Саша Чемеров: Так, ті, у кого є концепція, конструкція, любов один до одного. Люди, з якими можна домовитись про щось, якщо є розлади в стосунках. А люди, які хочуть воювати, мені не цікаві.
Дмитро Захарченко: Саме на цьому ви зійшлись з учасниками гурту The Gitas?
Саша Чемеров: Так. Сел в The Gitas мені як брат. У нас барабанщики змінювались, Бруно теж кльовий, але Сел – мій брат, хоч і не по крові, але по реаліям.
Дмитро Захарченко: Музиканти The Gitas мали прилетіти в Україну, чи вони прилетіли?
Саша Чемеров: Ні, ми вирішили, що треба трохи відтягнути цей момент, не змішувати два проєкти разом. Зараз я хочу випустити все, що я підготував від Саші Чемерова, а потім вони прилетять.
Дмитро Захарченко: Чим вони планують займатись в Україні?
Саша Чемеров: Подивимось. Зараз все дуже змінюється і, хто знає, можливо ми поїдемо в тур Америкою. Я поки не можу казати, що відбувається, але ми хотіли зробити базу в Україні до початку 2022 року і зараз подивимось, чи це матиме сенс.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
Я міг бути великою зіркою, але не мав би нічого свого
Дмитро Захарченко: Ти знаєш, скільки ще ти будеш Україні і коли повернешся в Америку?
Саша Чемеров: Ні, я не можу навіть сказати, чи повернусь я в Америку, чи це буде Гватемала? Дуже багато планів і пропозицій: подивимось, що буде.
Дмитро Захарченко: Що тобі дали поїздка до Америки і західна культура?
Саша Чемеров: Це як поїхати вчитись в університет. Вісім років я вчився життю на іншому континенті, де я нікого не знав. І я намагався робити щось величне, воював з лейблами, не підписував контракти. Я їхав туди підписати контракт, а коли до мене почали приходити пропозиції, навіть дуже великі, я зрозумів, що мені він не потрібен. Якщо б я підписав контракт, то життя для мене закінчилось би. Я міг бути великою зіркою, але не мав би нічого. Все, що я зробив би – не було б моїм.
Дмитро Захарченко: Ти відчуваєш, що ти повипливав на сучасну українську музику?
Саша Чемеров: Звичайно. Я це відчуваю і я не думаю, що це якось високомірно може звучати. Я думаю, що "Димна Суміш" дуже сильно вплинула, і навіть зараз впливає на молодь. Більше того, навіть слова "димна" не існувало в українській мові до якогось моменту. Є слово "димова", а слова "димна" – не було. Зараз воно є.
Дмитро Захарченко: Яку емоцію ти відчуваєш від цього? Не зриває дах?
Саша Чемеров: Я дуже спокійно сприймаю це. Ніхто ж мене не пестить за це, немає такого, що тьолки прибігають з кокаїном. Все нормально. Навіть хтось продовжує не помічати, адже "Димну Суміш" Україна не дуже сильно помічала або відмовлялась помічати, бо ми були незручними завжди.
Дмитро Захарченко: Чого хоче Саша Чемеров саме зараз?
Саша Чемеров: Я хочу, щоб усі прийшли до мене на концерт 19 червня в STEREO PLAZA, де я буду грати свої сольні пісні, трохи "Димної Суміші" і трохи The Gitas. Усіх чекаю у себе на концерті.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
