"У Росії та Бразилії є магістрально протилежне ставлення до венесуельського питання. Росія використовує Венесуелу в Латинській Америці як засіб впливу, адже товарообіг РФ з країнами континенту досить незначний. Це дешево і таким чином можна дестабілізувати регіон", – заявив Віктор Карвацький.
Бразилія ж, за словами експерта, зовсім навпаки дуже сильно включилася у лінію фарватера США: "Минулого року навіть ходили чутки, що президент Бразилії Жаїр Болсонару збирається призначити свого сина послом Бразилії в США, але з певних причин полтичного характеру цього не вийшло".
"І Росія, і Бразилія знаходяться по різні сторони барикад. В конфігурації їхніх відносин Росія час від часу влаштовує диверсії або проблеми військового чи цивільного характеру, аби "насолити" Бразилії та збільшити легітимність Мадуро (президент Венесуели Ніколас Мадуро – прим. ред.), показати йому, що вони щось для нього та й роблять", – розповів Карвацький.
Експерт звернув увагу, що в Бразилії відбуваються масштабні акції протесту проти президента Болсонару. Офіційно, вони зумовлені протиковідними обмеженнями, проте, на думку Карвацького, хоч Росія й не є першопричиною протестів, не варто списувати її з рахунків:
"Уряд Бразилії дійсно робить велику кількість помилок, не визнаючи загрозу коронавірусної інфекції чи приймаючи неефективні економічні чи соціальні заходи. Але не можна виключати той факт, що Росія просто вдало грає на кон’юнктурі. Вона не створює ситуацію, але її медіа – Russia Today іспанською мовою, наприклад, підігрівають ситуацію через блогерів, лобізм".
"Альтернатива "правого" уряду Болсонару – це традиційні для Латинської Америки "ліві" уряди. З "лівими" урядами Бразилії у Росії кращі відносини, бо вони не хочуть чогось виясняти у Венесуелі, краще ставляться до РФ, бо бачать її через призму спадкоємиці СРСР. Тому Москва і Кремль безпосередньо зацікавлені в тому, щоб Болсонару пішов у відставку, а на виборах в Бразилії виграв якийсь "лівий" політик", – пояснив експерт.
Наостанок Віктор Карвацький торкнувся питання поглиблення економічної та безпекової співпраці між Іраном та Росією: "Я бачу чинник співпраці в активації ролі Туреччини, зокрема, у контексті Карабахського питання. Ми пам'ятаємо, що в Нагірному Карабасі в 2020 році сталися тектонічні зсуви. Це непокоїть Росію та Іран, тому що вони традиційно підтримували Вірменію в Карабахському питанні. В Росії та Ірану з'являється спільний ворог і вони на цьому фоні активізують зусилля безпосерденьо у військовій сфері".
"Якщо дивитися з глобальної точки зору на трикутник Росія-Іран-США, то й Іран й Росія намагаються "продати" Штатам свою співпрацю один з одним. Буде зустріч Байдена з Путіним і Путину дуже легко продати Байдену поступки в іранському питанні і сказати, що вони не будуть продавати іранцям якусь техніку. Так само іранці можуть сказати Байдену, що вони не будуть торгувати військовими товарами з росіянами, але США має зробити для них якісь поступки в контекст ядерної програми", – розтлумачив експерт.
Карвацький підтвердив, що співпраця між Іраном, Росією та Венесуелою є, проте, на його думку, про глобальний трикутник говорити не можна: "Самі по собі Іран, Венесуела та РФ є антисистемними та антизахідними, але між ними немає інституалізованої взємодії. Співпраця Венесуели з Іраном – це справа не нова: в середині 2000-х років Іран дуже активно співпрацював з Венесуелою, чим дражнив США та особисто Джорджа Буша-молодшого. Буш тоді навіть критикував Володимира Путіна за те, що він нібито дозволяє робити кроки, які нервують Сполучені Штати. Тобто ця лінія вже була, проте співпраця в них більше епізодичного характеру, аби можна було говорити про трикутник".
Фото: Укрінформ
