ДІЛЯ: Мені подобається через багато років поглянути трішки по-іншому на свої твори

ДІЛЯ: Мені подобається через багато років поглянути трішки по-іншому на свої твори

2020-й карантинний рік зупинив концертну індустрію, але в той же час стимулював багатьох музикантів зачинитися у студіях і створювати нові альбоми та пісні. Як результат, у 2021-у році ми починаємо збирати врожай нових релізів. Наприкінці лютого ДІЛЯ презентував альбом Lounge, який є частиною проєкту “Музика для невідзнятого кіно”. Новий реліз артист презентував в ефірі “Вікенду Нової Музики” на “Радіо Промінь”, а також розповів про роботу над осучасненням фольклорних пісень, записом унікального проєкту аудіоказок та про амбіції презентувати українську культуру в світі.

0:00 0:00
10
1x
Програма:

 

Музика до невідзнятого кіно

Ірина Саннікова: Дуже раді бачити тебе в цій студії і були б раді тебе бачити просто так, але ж сьогодні, направду, класний привід для нашої зустрічі – вийшов альбом Lounge, який є другою частиною твого бісайд-проєкту «Музика до невідзнятого кіно». Перш ніж ми поговоримо про Lounge, давай поговоримо про проєкт загалом. Ми знаємо, що ти плідний композитор і пишеш саундтреки, і багато хто може подумати, що твої саундтреки не ввійшли до кіно. 

ДІЛЯ: Справа в тому, що тут є і придумка і дійсність, про яку ти говориш. Тому, що я дійсно пишу музику і для серіалів, і для кіно. І іноді в мене залишається дуже багато матеріалу, який, скажімо так, не підійшов до того чи іншого фільму. І я цей матеріал вважаю гідним для прослуховування, і мені деякі теми дуже подобаються, тому одного разу я вирішив зробити цикл таких альбомів, який буде називатися «Музика до невідзнятого кіно», це буде продовження, щось на кшталт «Кафе Дельмар», яке ми всі знаємо, яке переважно публікує ембіан та лаунж-композиції, цікаві такі збірки. Тому це була друга частина і я планую їх робити багато-багато, тому що дуже багато демо-записів, багато ідей і дуже багато зроблено. І поки люди слухатимуть перший альбом Piano і другий альбом Lounge, я працюю над наступним альбомом із цього циклу. Який планую видати вже наприкінці цього року. Вже є і назва, і стилістика. А надихнула мене на його написання моя учениця. Вона якось на уроці під час розспівки сказала мені, що, Едуард, Ви так класно, каже, придумуєте розспівки, таке враження, що кожен раз ви щось по-новому робите, Ви взагалі багато так можете імпровізувати, такі класні музичні темки придумувати? Я кажу, що багато, але часто складаю їх в комп’ютер, бо вони мають невеличку тривалість. А вона каже, чом би їх не видавати, навіть якщо це буде десять секунд.  

 

 

Ірина Саннікова: Так як називатиметься наступний альбом – «Імпровізації від Ділі»?

ДІЛЯ: Один продюсер сказав, що найбільша помилка музикантів, коли їх запрошують розказати про альбом, вони починають розповідати про плани. Тому повертаючись до Lounge – він незвичний такий, я це називаю своїм сайд-проєктом, тобто це дійсно музика, це такий і релакс, і лаунж, який можна слухати і в дорозі, і вмикати у кафе-ресторанах, і в готелях чи спа-салонах. 

Ірина Саннікова: У Lounge ми чуємо твої старі, добре знайомі композиції. Чому ти вирішив дати нове життя добре знаним, а не написав нові композиції? 

ДІЛЯ: Розумієш, у цей альбом увійшло дев'ять композицій, а на черзі стояло сімнадцять. Тобто ще половину композицій я не ввів, тому що мені здалося, що буде забагато. Чому я ввів рімейки відомих пісень "Тільки дощ", I Will Fly, "Казка для дорослих" і «Я тебе кохаю», тому що мене надихнула книга Джона Сібрука «Фабрика хітів», де він розповідав про пісню, такий молодіжний гімн у десь п’ятдесяті-сімдесяті роки в Америці. Була пісня, яка була непомітна для слухачів, вона не дуже й продавалася, але за збігом обставин вона потрапила до фільму через багато-багато років і потім продалася неймовірними тиражами, і стала таким рок-н-рольним гімном. Тому я подумав, що друге життя деяким пісням можна дати, тому що дуже часто я чую оригінальні версії по радіостанціях. Я думаю, що якщо вже їх так люблять крутити на радіо і вони подобаються слухачам, то можна дати їм нове життя, і це дуже класна практика, і мені подобається через багато років поглянути трішки по-іншому на свої твори.

Ірина Саннікова: Пісні альбому Lounge заспівані не тільки твоїм голосом. Кого ще залучив?

ДІЛЯ: Так, не тільки моїм. В першому треці співає дует Анна-Марія, там іде такий вокаліз, там немає тексту. І ця пісня щось на кшталт Cirque du Soleil. Вона така масштабна, масивна. Я її робив для одного дуже цікавого французького проєкту. Вона, на жаль не ввійшла, тендер виграв гурт Deep Forest, а моя композиція посіла третю сходинку, але вона чекала свого часу, я вирішив саме нею розпочати цей альбом. Ще одна композиція «Африка» - там я використав вокал невідомого мені африканського племені, який записала на  диктофон дівчина-африканка, з якою я познайомився у Парижі. І саме вона передала мені через режисера мого кліпу цей запис. 

Ірина Саннікова: Фактично інтернаціональний альбом?

ДІЛЯ: Можна сказати і так. І плюс інструментальні композиції.

 

Слід в історії української музики і культури

Ірина Саннікова: Хочеться поговорити не тільки про твій альбом, а й про твоє музичне життя. Тому, що якщо, наприклад, зайти до тебе на сторінку в соцмережах, то дивує, як ти встигаєш стільки. Розкажи про свою співпрацю із українським академічним фольклорно-етнографічним ансамблем «Калина».

ДІЛЯ: В ансамблі «Калина» я вже другий рік працюю композитором і роблю абсолютно всю музику до вистав. Ці вистави називаються «Сезони» і вони присвячені  сезонам і побудовані на стародавніх українських піснях, яким я надаю сучасне звучання. Результатом нашої плідної співпраці була прем’єра 19 грудня минулого року, був повний аншлаг, і ми представили перший сезон «Зима». Мені приємно співпрацювати ти, тому що в мене вперше така практика, коли я навіть не знав, про що йде мова. Я побачив прем’єру і почув, як це все слухається, безпосередньо в Жовтневому палаці. Понад годину музики, п'ятнадцять музичних треків, балет, хор і оркестр народних інструментів. І все це грає і співає мої аранжування. Мені здалося, що це взагалі щось нове і це дійсно можна сміливо показувати в усьому світі. Зараз другий сезон ми почали робити і я плідно працюю. 30 березня, здається, буде прем’єра в Кривому Розі сезону «Весна». Це буде перша прем’єра, а потім, у квітні вона буде у Києві. 

 

 

Ірина Саннікова: Ти з таким захватом розповідаєш про цю свою роботу, що я впевнена, що в тебе є неабиякі музичні амбіції. Можливо, в тебе є якась мрія, пов’язана із цим?

ДІЛЯ: У мене була мрія отримати Греммі, але колись я вирішив, що хай вона поки почекає. Бо для премії Греммі треба мати більше грошей, більше зв’язків, робити ще більше, ще якісніше, і треба мати англомовний матеріал. Але чом би й ні, якщо «Калина» отримає якісь інші премії. І мені приємно, що саме «Калина» впроваджує і показує українську культуру, і не як шароварщину. Там є сучасна музика, я вношу туди, в народні пісні, різні стилі – і реггі, і дабстеп, і диско. Мені це дуже подобається і мені приємно, що це певною мірою залишить якийсь слід в історії української музики і української культури. А стосовно амбіцій, то я є співзасновником музичного додатку «Аудіоказки українською», на сьогоднішній день ми маємо понад п’ятсот п’ятдесят казок, це найбільша колекція серед усіх додатків, які існують в Україні з українськими казками. І зараз ми посідаємо другу сходинку в світі за кількістю казок однією мовою, казки зі всього світу. Я роблю саунд-дизайн і є композитором цього проекту. От нещодавно закінчив повну версію «Вінні-Пуха» і зараз взявся робити музику до «Мумі-тролів». І що найцікавіше – перед тим, як сісти до роботи, повивчав фінську музику, фінську культуру, почитав, послухав найвідомішого скандинавського композитора Яна Сібеліуса. У нас кілька є композиторів, але я попросив надати «Мумі-тролів» мені, бо колись на Львівському Форумі Видавців я купив українською мовою трьохтомник «Мумі-тролів» і з тих пір минуло п’ять чи шість років, і оскільки черга книжок у мене складає на сьогоднішній день двісті сімдесят чотири книжки, які я хочу прочитати найближчим часом, до «Мумі-тролів» ще не дійшла черга. І мені приємно, що озвучуючи ці казки, я їх відразу і слухаю. Тому що, на жаль, я встигаю тридцять-п’ятдесят книжок на рік прочитати, не більше.

 

Намагаюся звертати увагу на більш позитивні речі

Ірина Саннікова: Кілька років тому ми всі дуже хвилювалися за твоє здоров’я, зараз маєш чудовий вигляд. 

ДІЛЯ: Так вже минуло п’ять років. 

Ірина Саннікова: Ти вже забув про все, як про страшний сон?

ДІЛЯ: Іноді, як щось десь кольне, я про це згадую і трішки страху залишилося. Тому що проблематика того часу в нашій медицині – це залякування пацієнта. А оскільки я лікувався в Ізраїлі – там навпаки підтримка і всі-всі, з ким ти стикаєшся, кажуть, що все буде good і cool. І за ці п’ять років я бачу, що медицина в Україні теж не стоїть на місці. Я це бачу на собі з тим же сімейним лікарем, наскільки легко стало додзвонитися і потрапити на прийом, отримати якусь довідку. Два роки тому в мене народилася донька і я відчув наскільки сімейний лікар і щеплення – класна річ. Зараз страхова медицина розвивається, страхування медичних послуг, і мені це дуже подобається. Тобто я намагаюся звертати увагу на більш позитивні речі.

Ірина Саннікова: Чудовий підсумок цієї нашої розмови у міжнародний День оптимізму. На кінець, меседж у одному-двох словах для людей, які стискаються з онкологічними захворюваннями. 

ДІЛЯ: Треба брати позитив і дивитися позитивно на все. За ці п’ять років я отримував дуже багато повідомлень і дуже багато проводив консультацій з людьми, які стикаються з цією хворобою. І не тільки з України мені писали. Звісно, я радив  в першу чергу звертатися до лікарів.