Що таке академічний плагіат і коли він виник
Плагіат — це друкування чужого тексту під своїм іменем або включення у свій текст фрагментів з чужих текстів без посилання на їхні джерела. Явище плагіату дуже давнє. Спершу воно виникло не в науці, а в літературі. Ще 2000 років тому поет Марціал це слово приклав до тих, хто краде літературні тексти. Щодо плагіату у науці, то про нього довгий час не говорили, бо до початку нового часу, до появи сучасної науки, наука залишалася переважно схоластичною. Тобто люди і так переписували один в одного, у давніх мудреців, і це вважали наукою.
Тому серйозні підстави почати говорити про плагіат з'явилися з появою новою науки — з часів Галілея. І тут відразу були дуже неприємні речі. Ми зараз забуваємо такі імена, як Ньютон, Лейбніц, відомі святістю, а власне у кінці 18 століття точився величезний плагіатний скандал і дискусія за пріоритетність між ними. Вони сперечалися щодо винайдення диференціального та інтегрального числа. До певної міри вони обоє були праві. Така ж ситуація була з Ньютоном та Гуком щодо відкриття закону всесвітнього тяжіння. І у математичних принципах натуральної філософії Ньютона основоположним у тексті 1687 року є так званий перший закон Ньютона. Фактично це формулювання там без посилання було повністю запозичене з роботи Галілея 1638 року.
Я це кажу для того, щоб ми розуміли, що це питання не є однозначним. З одного боку, є очевидні ситуації запозичення економічних чи соціогуманітарних дисертацій. В іншому випадку, як з Ньютоном, тільки спільнота може призначити чи це плагіат, чи логічний розвиток чиїхось думок. Тому питання академічної доброчесності часом не такі прості, як можуть здаватися.
Яким є стан української науки
Протягом останнього часу її справді сколихують певні плагіатні скандали, але вони локалізовані. Вони стосуються не всієї науки, а здебільшого зосереджені у трьох галузях знань: юриспруденція, економіка та педагогіка. Останнім часом практично не було плагіатних сандалів щодо фізики, хімії, біології. Тобто все зосереджено у тих галузях, де у зв'язку з сучасними реаліями диплом чомусь вважається основою міцного добробуту, оскільки економісти і юристи вважають себе дуже шанованими людьми. Тому й було бажання зробити через позанаукові канали та правила собі якийсь статус.
Про роль наукової спільноти у виявленні плагіату
У реальних умовах очищення від плагіату — це справа наукової спільноти. Тільки нормальна наукова спільнота може визначити, хто плагіатор. Наша трагедія у тому, що у нас є певні сфери, де можна сумніватися у здатності самої спільноти давати тверезу оцінку щодо того, що там відбувається. Я не маю сумнівів, що сьогодні фізики здатні дати оцінку, якщо б даті негаразди виникли серед фізиків. Таку людину швидко б вивели на чисту воду і вона далі б не мала жодних шансів кар’єрного просування. А у соціогуманітарній сфері є великі сумніви у тому, що спільнота має здатність адекватно реагувати на такі прояви. І це справді дуже серйозне питання, бо фактичного отаких людей мають зупиняти зовні: нефахівці та активісти з інших сфер. Вони це роблять і виконують дуже важливу роль. З іншого боку, треба пам'ятати, що оскільки вони не є фахівцями, вони можуть робити помилки.
На щастя, в еру Інтернету плагіат стало легше виявляти. Раніше було дуже складно встановити сам факт плагіату. Зараз практично будь-який фрагмент можна ввести в Інтернеті і отримати запозичення. Я не думаю, що раніше у цих сферах було менше випадків запозичень.
Фото: ohrana-ua.com
