За 29 років незалежності перепис в Україні відбувся лише раз у 2001 році. Хоча ООН рекомендує проводити переписи регулярно раз на 10 років. Перепис 2001 року коштував Україні близько 135 млн грн. Серед усіх країн Європи перепис раунду 2010 року не відбувся лише в Україні і Північній Македонії. Наступного року українська влада почне підготовку до перепису населення, який заплановано на 2023 рік. За попередніми підрахунками на його підготовку і проведення потрібно понад 7 млрд гривень.
Олександр Гладун пояснює, як формується такий кошторис: "Потрібно забезпечити увесь технологічний процес збору й обробки даних. Основна стаття витрат – це заробітна плата працівників, які залучатимуть до цього процесу. Їхня кількість сягатиме близько 100 тисяч. Друга стаття витрат – це закупівля планшетів, на базі яких проводитимуть опитування. Така кількість планшетів державній службі статистики не потрібна, тому після перепису населення їх можна передати або в школи, або лікарні чи територіальні громади".
Державна служба статистики спільно з Фондом ООН у галузі народонаселення пропонують створити дорожню карту переходу України на перепис на основі реєстрів. На питання, у чому переваги використання таких реєстрів експерт зазначає: "У всьому світі, особливо в Північній Європі, дуже розвинена система електронних реєстрів. Це дає змогу практично не залучати населення для проведення перепису, а просто за допомогою певних кодів об’єднати дані різних реєстрів. Але тут є дві умови. По-перше, має бути спільний ідентифікатор особи, який дасть змогу все це об’єднати. По-друге, мають бути якісні реєстри. У нас поки що цього немає. На даний час у нас демографічний реєстр лише наполовину заповнений.
Крім того, він побудований таким чином, що неможливо простежити сімейну структуру населення. Реєстру зайнятості у нас немає. Реєстру освіти населення також немає. У реєстрах немає і ніколи не буде такої інформації, як етнічне походження, мовна приналежність – те, що є для нас дуже актуальним. Перевага такого способу перепису полягає у незалученні населення і значно менших витратах. Проте, як свідчить досвід країн, коли вперше здійснюється перехід на перепис на базі реєстрів, витрати не змінюються. А коли вже технологія відпрацьована, витрати стають меншими. Крім того, слід врахувати методологію. Коли проводиться перепис населення, він проводиться по фактичному проживанню особи. Якщо ми будемо проводити перепис на базі реєстрів, ми отримаємо дані по юридичному населенню, тобто там де людина офіційно зареєстрована".
Олександр Гладун описує процедуру проведення перепису: "Територія країни розбивається на маленькі дільниці, на яких працює один переписувач. Після цього певний період часу проводиться сама процедура перепису, коли переписувачі ходять по квартирах і збирають інформацію від людей. Наступний етап – це арифметична перевірка всіх даних, їхнє отримання та оприлюднення. Наступна фаза – це аналіз і використання. Серед питань, які ставитимуть під час перепису є: дата народження, стать, рівень освіти, зайнятість, попереднє місце проживання, сімейний стан, родинні зв’язки всередині сім’ї тощо.
Ця інформація дасть можливість оцінити чисельність населення України, його розміщення по території країни, а також статево-вікову структуру населення до рівня села. Дані перепису дозволять краще планувати соціальну інфраструктуру, як то кількість необхідних садочків, шкіл тощо. Крім того, оцінюються темпи старіння населення, кількість людей, які перебувають у різних вікових групах тощо".
Фото: Олександр Гладун Укрінформ
