"Права споживачів та їхній захист з'явилися не сьогодні: в 60-х роках прокламацію про право споживачів зробив колишній президент США Кеннеді, а у світі навіть святкують День споживача. Система захисту прав споживачів розвивалася таким чином, що, по-перше, велась роз'яснювальна робота державних установ та громадських організацій про права споживачів та їхні обов'язки, а по-друге, більше 20-ти років тому з'явилася така інституція як енергетичний омбудсмен. Вперше він з’явився в Австралії і до цього часу працює дуже плідно", – розповіла Світлана Голікова.
За її словами, ця посада є поєднанням судової влади та адвокатської діяльності щодо захисту споживачів: "Омбудсмени, які створюються в різних країнах по-різному, працюють як судова установа, яка вирішує спори між побутовими споживачами та невеликим бізнесом. Й також вони ведуть роз'яснювальну роботу щодо прав споживачів та дають рекомендації національним регуляторам, які встановлюють тарифи на воду, газ чи електроенергію".
"Важливо, що такий захист здійснюється безкоштовно для громадян. Спори, як правило, вирішуються протягом 30 днів, в більшості онлайн. А деякі омбудсмени, наприклад, як австралійський, мають певний фонд, з якого можуть компенсувати споживачеві його збитки, якщо вони доведені омбудсменом. Споживачу одразу виплачуються кошти, а омбудсмен пізніше стягує їх з енергетичної компанії", –пояснила експертка.
Голікова зауважила, що у вересні 2017 року проєкт закону про енергетичного омбудсмена був поданий на розгляд Верховної Ради, а у 2018 році його підтримав комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Проте документ не пройшов першого читання: "Автором цього законопроекту був Олексій Рябчин. Цей проект, на мою думку, був дуже масштабний: Офіс енергетичного омбудсмена мав бути дуже потужним та впливовим, а дехто навіть говорив, щоб омбудсмен накладав вето на рішення регулятора. Але ця масштабність та бажання охопити все і одразу викликала певні серйозні зауваження, наприклад, з точки зору технічної можливості такого омбудсмена працювати на всі території країни і швидко вирішувати питання".
Також Світлана Голікова розповіла Українському радіо, як виглядає система захисту прав українського споживача в енергетичній сфері сьогодні: "В нас є національний регулятор, який опікується сьогодні захистом прав споживачів в енергетичному секторі та секторі комунальних послуг. Але, на жаль, він не охоплює всіх питань. Наприклад, тарифи на тепло встановлюються по-різному: для деяких великих міст вони встановлюються нацрегулятором, а в малих містах це робить місцева влада. Відтак споживач, який живе в Києві, і той, який живе в малому місті, мають різні можливості захисту. Кияни можуть звернутися за захистом після того, як не вирішили проблему в своїй компанії, наприклад, у “Київводоканал”. А споживач в маленькому місті до національного регулятора не може звернутися, тому що його тарифи встановлює місцева влада. Тому дійти він може лише до місцевої влади і прозорої процедури скарг, як це можливо зробити на рівні міста Києва, Харкова чи Одеси, немає. Це один з аргументів на користь енергетичного омбудсмена".
"Зараз тема запровадження такої інституції в Україні знову поновлюється: і Міністерство енергетики і національний регулятор почали знову працювати над проектом закону. Я сподіваюсь, що оновлений законопроект з’явиться і ми почнемо розбудовувати цю інституцію. Щодо повноважень омбудсмена,то їх ще будуть обговорювати, адже є дві різні концепції: як судді, арбітру, який є кінцевою інстанцією для вирішення спорів, або як адвоката споживача, який роз'яснює, і його рішення є рекомендованими. Я, особисто, схиляюся до судової концепції", – підсумувала експертка.
Фото: pixabay
