Про те, яким має бути першочергове завдання для команди Міністерства фінансів
Коли я вивчав у Сполучених Штата курс "економічного аналізу, моделювання та прогнозування державних політик", нам давали завдання виявити ключові критерії державної політики. Ми, група студентів з пострадянських і деяких європейських країн, вважали, що рішення державної політики мають вимірюватися у ВВП, випуску продукції, експорті чи імпорті, але виявилося, що правильною відповіддю було — підвищення купівельної спроможності громадян. Тобто будь-яка державна політика вимірюється купівельною спроможністю суспільства, якщо вона підвищується, то політика правильна. Якщо говорити про наш бюджет на наступний рік у частині соціальної політики, я вважаю, що підвищенн купівельної спроможності українців має бути завданням №1 для будь-якого уряду. Але, яким шляхом це буде відбуватися? У той спосіб, яким передбачають це бюджетом — шляхом підвищення мінімальної заробітної плати. Загалом я дуже позитивно до цього ставлюся, але багато дискусій з цього приводу є. По-перше, відкладання підвищення. По-друге, співмірність мінімальної заробітної плати і щомісячного чеку на одну родину чи громадянина. По-третє, як нам правильно це зробити, коли економіка вужується, промисловість скорочується, а заробітна плата підвищується. Треба мати філіграну команду в уряді, щоб не зірватися в інфляцію. Тому треба міркувати краще, щоб і купівельна спроможність підвищувалася. Адже можна підвищувати мінімальну заробітну плату, а за нею будуть підтягуватися збільшення податків, збільшення нарахувань, все буде перекладатися на інші галузі в економіці і в результаті ми будемо мати інфляцію.
Про компромісні варіанти і допомогу громадянам
Зараз вони на такій дуже складній розтяжці, я маю на увазі команду Міністерства фінансів і уряду, уряду взагалі. Як ми бачимо у них не виходить збалансувати бюджет в інший спосіб, аніж йти на додаткові запозичення. З іншого боку — є соціальні програми, пенсійний фонд, коли треба вирішувати. Мені здається, що насправді рішень може бути багато. Навіть якщо ми підвищимо мінімальну заробітну плату, то це все одно не ті кошти, з якими населення піде в накопичення. Що таке 6,5 тисяч, коли, наприклад, лише в Києві мінімум на сім’ю має склади 10 тисяч. Я вважаю, що мінімальна зарплата по Києву має бути 10 тисяч. З сумою 6 тисяч гривень в накопичення не підеш, бо ці гроші будуть витрачені на продукцію першої необхідності, на 2-3 колі вони все одно повернуться до державного бюджету через податки і ЄСВ. Мені здається, тут треба шукати компромісний варіант. Якщо ми покладемо на роботодавця зобов’язання підвищити мінімальну заробітну плату, а його продукція не буде здорожчуватися на ринку, йому буде важко виконати цю умову. Тоді може виникнути тіньова економіка або працівників будуть переводити на півставки. Якщо ж влада хоче підтримати і громадянина і виробника, то заробітну плату можна регулювати, але треба давати можливість на забезпечення соціальних потреб. Тим більше, що ми зараз на межі другого карантину. Я вважаю, що на кожну родину можна було б видавати гарантовані талони на продукти першої необхідності.
Зазначимо, що на сьогодні мінімальна заробітна плата в Україні становить 5 тисяч гривень, її підвищили у вересні цього року. На початку 2020 року вона становила 4 723 гривні. Подальше підвищення "мінімалки" обійдеться бюджету в понад 41 млрд гривень.
Фото: pixabay.com
