Мобінг можна вважати формою дискримінації, що проявляється як психологічний терор зі сторони колективу чи члену колективу щодо іншої особи. Сам мобінг може мати різні форми цькування і ступені жорстокості, що спрямовані на дискредитацію авторитету колеги по роботі. Мета цих дій може бути різна – від звичайного підсиджування на посаді до прямого психологічного терору і звільнення. В Україні хочуть протидіяти мобінгу.
"Мобінг має систематичний характер. Це важливий елемент, на який варто звертати увагу. Це не єдиний випадок, коли одноразово можна побачити зіткнення інтересів, коли колеги посварилися чи висловили невдоволення ситуацією. В мобінгу є характерне розподілення ролей, коли один із учасників такої взаємодії не має можливості протидіяти цій ситуації (постає в ролі жерти) і, відповідно, є той, хто постійно здійснює систематичний тиск (постає в ролі переслідувача або тирана). В цій комунікації надзвичайно важко тому, хто знаходиться в ролі жертви, спробувати віднайти порозуміння з нападником", – додає Олена Степаненко.
Експертка додає, що законопроєкт пропонує у разі мобінгу звертатися до суду. "В даному законопроєкті законодавець пропонує нам звернутися до звичних методів – судового способу. Важливий момент, для того, щоб цей інструмент діяв, має бути відпрацьований механізм. В тексті законопроєкту передбачається, що лише суд має можливість винести рішення, яке якраз таки і запустить цей механізм – штраф або виконання громадських робіт. Втім, для того, щоб мати можливість звернутися до суду, відповідно до цього законопроєкту, потрібно зафіксувати, що здійснено мобінг. За законодавством це може зробити лише Національна поліція"
Тобто, відповідно до запропонованого закону, особі, яка відчуває, що до неї застосовують мобінг, потрібно викликати поліцію. Поліція має скласти протокол і після цього є можливість звернутися до суду. Втім, експертка до такого інструментарію ставиться скептично, адже судова система в Україні дуже перевантажена і такі справи можуть тягнутися місяцями, а в цей час особа знаходитиметься під тиском, і він навіть може посилитися.
"Не факт, що цей інструмент спрацює. Концептуально крок законодавця можна розглядати як позитивний, як наслідування практики європейських країн. В той же час, треба ще попрацювати над механізмом, бо навіть в самому законопроєкті є таке формулювання того, що можна вважати діями мобінгу, – "щодо приниження людської гідності за певними ознаками". На мій погляд, недопустимим є застосування в законі формулювання "певні ознаки". Оскільки в нас за принципом верховенства права має діяти правова визначеність. Має бути вказано, що саме законодавець вважає такими ознаками, оскільки в такій ситуації може бути ефект зловживання правом. Особа, до якої не застосовується мобінг, через свої власні переконання зможе спробувати тиснути або на роботодавця, або колегу", – зауважує Олена Степаненко.
Експертка додає, що законопроєкт потрібно доопрацьовувати, хоча безумовно – це крок вперед. Щоб інструмент запрацював, держава має додати ще більш дієві інструменти, щоб особи, які будуть бачити, що до них може бути застосований мобінг, могли б їх застосувати напротивагу не через суд, а відразу на робочому місці.
Фото: Depositphotos
