Сюрпризи на виборах міського голови Києва
За результатами екзит-полів, на виборах міського голови Києва за Віталія Кличка ("Удар") проголосувало трохи більше 47 % виборців, за Олександра Попова (ОПЗЖ) – 8,6 %, Сергія Притулу ("Голос") – 8,3 %, Ірину Верещук ("Слуга народу") – 8 %, Олексія Кучеренка (ВО "Батьківщина") – 6 %. Решта кандидатів набрали менше 5 %.
"По Києву мене вразило друге місце на мера: ніхто не очікував, що в другий тур вийде Олександр Попов, тому що його кампанія була дійсно тихою", – розповів Олександр Антонюк.
За словами політолога, на початку кампанії він плюс-мінус розумів, що виграє той політичний кандидат і та політична сила, виборець якого буде вмотивований ідеологічно або й матеріально: "Хочеться зрозуміти, яким варіантом Олександр Попов зайняв друге місце при такій потужній конкуренції. Я був переконаний, що шанси потрапити в другий тур є в Кучеренка, тому що він був одним з тих кандидатів, який принаймні намагався говорити більш-менш змістовно. За Кличка зрозуміло: він з позиції мера плюс його комунікаційна кампанія під час карантину була еталоном комунікації із суспільством серед громадян України".
Разом з тим Антонюк наголосив, що другий тур виборів міського голови буде нищівним для Олександра Попова: "Це дуже добре, тому що кандидати ОПЗЖ в Києві отримують по суті провальну кампанію".
"Але, якщо брати по Україні, то переважна більшість чинних міських голів переобралися, адже в даному випадку вони почували себе найбільш впевнено", – розповів політолог.
Чому так мало голосів отримали "старожили" української політики?
"Для Юлії Тимошенко ця кампанія говорить, що її проект практично фінішує. Їхнього ядерного електорату не так вже й багато, щоб впевнено проходити у всеукраїнському масштабі. В 2015 році на місцевих вони практично були лідерами по всій Україні. І це говорить про те, що політична сила втратила здатність на цих виборах боротися. Адже завдання кожної політсили – маючи ядерний електорат, перехопити тих, хто не визначився. Якщо політична сила цього не робить, це говорить про те, що політичний проект починає "здуватися", – пояснив Антонюк.
Другий момент, як підкреслив експерт, це те, що, за його даними, декілька осередків партії "Батьківщина" були продані як під франшизу: "Зокрема, йдеться про осередки на Сумщині".
"У 2014 році, коли було загальне піднесення, Порошенко виграв в першому турі 54 %. Це фактично більше, ніж Зеленський в другому турі. Потім були парламентські вибори: БПП, Народний фронт, Ляшко. А зараз мене бентежить те, що ОПЗЖ по Україні може претендувати на 30 %. Вони працюють тихо, грамотно і системно. Вони розбудовують структуру і мають фінанси", – висловив свою думку Олександр Антонюк.
Успіх ОПЗЖ: чи можна говорити про реванш проросійських сил в Україні?
В ефірі Українського радіо політолог Олександр Антонюк наголосив, що те, що реванш проросійних сил нав'язується, є фактом: "Для мене зараз існує декілька реперних точок, на чому будуть "качати": в "червоній" зоні є міста Львів та Одеса. Це нові гарячі точки, які можуть розпалити. Всі грають на поляризації".
"Наприклад, політична кампанія "Європейської солідарності" у місті Львові: при всій повазі до них, я не почув протягом місцевих виборів про розвиток Львова по факту. Зате було про те, що зі Львова починається боротьба за Україну. Виникає питання, чому "ЄС" таку активність не проводила в Одесі? Очевидно, тому що там така риторика не проходить, а одеситам запропонувати немає що. Кадрова політика протягом п'яти років в Одесі дала свої результати. Не працювалося з новими місцевими елітами, які несли хоча би нейтральну позицію і які були би фахівцями і могли для одеситів щось зробити. В людей треба вкладати, а в нас спекуляція йде власне на емоціях", – зауважив експерт.
Як підкреслив Антонюк, ця виборча кампанія загалом крутилася на емоціях і хоча ОПЗЖ та "ЄС" – два антиподи, але працюють за однаковими методологіях: "Хоча фінансів в ОПЗЖ більше і щодо інформаційних ресурсів вони, як мінімум, не слабше".
"Заспокоює те, що там, де обговорюють бюджет міста чи області, точно не говорять про Будапештський меморандум. На місцях формується в першу чергу бізнес інтерес. Але все одно прикро, що, наприклад, в Маріуполі, там де прифронтова зона, є велика підтримка проросійських сил. Це говорить про те, що не працює наше законодавство про колаборацію, це перший момент. Другий – на Луганщині дуже багато патріотичних сіл, ОТГ, де українськість і традиції дорівнюють, а то й набагато вищі, ніж у Львівській області. І, очевидно, з цим населенням теж не було системної роботи. Не витягуються звідти люди, які потім заходили б на національний масштаб політики, а потім заходили, підтримуючи місцеві еліти, для того, щоб вони зайшли в органи місцевого самоврядування. Це системна міжвиборча робота, а не тільки під час виборчої кампанії", – пояснив Олександр Антонюк.
Він наголосив, що "стара" проукраїнська гвардія політиків не готова боротись з конкурентами: "Якби не два візити Петра Порошенка до Львова і ресурси, які кинули на підтримку Синютки, Олег Михалович не зайшов би в другий тур. Там, де в Петра Порошенка є натяки на конкуренцію, ні ЄС, ні Порошенка там немає. Як і Юлія Володимирівна, вони не готові боротися. Кожен зайняв свою зону комфорту".
"Рухів, які проти проросійського реваншу, по країні буде більше, ніж проросійської сили. З 30 % – активних реваншистів відсотків 15. Інші 15 %, які ми називаємо "електоральне болото", ностальгують за Росією, за хорошими стосунками, але вони точно не хочуть бути в Росії. І 70 % – це проукраїнські сили, куди можна внести "Самопоміч", "Голос", "Батьківщину". Навіть дрібні партії, які не попроходили, патріоти", – розповів політолог.
Антонюк зауважив, що високий відсоток підтримки ОПЗЖ на місцевих виборах дає їм можливість говорити, що їхній курс підтримують регіони, які за них проголосували, але це міф: "Є, наприклад, Сєвєродонецьк, який теж відчув, що таке сепаратизм, і навряд чи хотіли би повторити цю історію. Бойко їм рідний, бо він звідти родом, там велика кількість населення його підтримує. Але, з другого боку, Медведчук і Бойко – це різні погляди. Якщо Медвечук бачить Україну яу федеративну республіку РФ, то Бойко просто хотів би торгувати з Росією і на них заробляти".
"Єдине, що мене тішить – це те, що в ОПЗЖ є внутрішнє протистояння, вони не є монолітними. Їх зігнали в один проект, от вони і набирають масово", – підсумував політолог.
Фото: КМДА
