Через те, що зараз у пенітенціарній системі відбуває покарання близько 33 тисячі засуджених виникла проблема, як зазначає голова УГС Олександр Павлюченко: "необхідно знизити навантаження на виправні колонії, зокрема слідчі ізолятори, де частково відбувають покарання засуджені, зменшити ризик інфікування коронавірусу серед них".
Адже більшість ув'язнених – проблемна за здоров’ям категорія людей. "Їх рівень захворювання на туберкульоз, гепатит та супутні захворювання ВІЛ/СНІДу високий через те, що більшість вживала наркотичні та психотропні речовини, – каже Павлюченко, – ще це потрібно через велике скупчення. У нас майже відсутня "кубрикова" система, і 4-6 осіб постійно перебувають в одній кімнаті, або більш поширена – "барачна" система, де близько 50-60 в одному приміщенні, і їх ліжка стоять на відстані один метр один від одного. І ми розуміємо, що в умовах карантину, це є небезпечно".
Голова Гельсінської спілки зазначає, що амністії проводяться регулярно і оголошуються, як мінімум, один раз на два роки, а останній Закон "Про амністію" був ухвалений у 2016 році, тобто амністії вже не було чотири роки. "Скажімо так, "планова" амністія цього року, яка звільняє від відбування покарання тих, хто вчинив нетяжкі злочини або вже майже закінчив термін відбування покарання і не становить суспільної небезпеки, відтворює саме цей напрямок, також передбачає звільнення тих, хто має утриманців, неповнолітніх дітей та інші випадки".
І більшість країн світу вже розглянула можливість такої амністії, знає Олександр Павлюченко. "Наприклад, в Ірані звільнили понад 75 тисяч осіб. Туреччина, Франція також звільнили засуджених. В Італії були фактично бунти серед ув’язнених, які бунтували проти умов, в які їх помістили, і була загроза їх зараження без можливості убезпечитися чи отримати належним чином медичну допомогу, лікуватися від цього захворювання".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Неможливо поставити біля кожного по поліцейському, щоб контролювати дотримання карантину – радник міністра МВС Мартиненко
Засуджені, яких звільнять, вважає правозахисник, не є небезпечними для суспільства. "Це можуть бути якісь дрібні крадіжки, злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних речовин. І я не бачу чинників сплеску злочинності саме через амністію. Амністія – гуманістичний акт, який підтверджує, що держава дбає і про тих, хто відбуває покарання".
Однак, більшість тих, хто потрапить під амністію, не має місця постійного проживання, і "усі ці фактори передбачені в процедурі амністії і звільнення, тому що там включені і органи місцевого самоврядування, які мають забезпечити транспортом переміщення осіб після виходу на свободу до місця їх постійного перебування". До того ж, "там чітко передбачено місце, куди буде поміщена ця особа, оскільки вона має певний час перебувати під контролем".
В Законі "Про амністію", наголошує виконавчий директор УГС, передбачено, що особа, яка не має куди йти, "може певний час лишатися в виправному закладі, щоби їй відшукали якесь соціальне житло".
Павлюченко погоджується, що ризик захворювання від осіб, що відбувають покарання, справді існує. "Однак, – каже він, – ця загроза була завжди, і це питання більше до служб охорони здоров’я, які вже більше не підпорядковані пенітенціарним закладам, і, як правило, це не становило великої загрози, бо з відкритими формами туберкульозу особи не звільнялися і лікувалися".
фото - УНІАН
