— Коли маленька дитина говорить: “Я не хочу носити сукню в волошки, хочу носити штани як носить мій брат”. Батьки скажуть: “Ти ж дівчинка, тобі сукенка пасує. Ми заробляємо на тебе гроші, тому ти будеш одягатися як ми скажемо”. З якого віку дитина може сама обирати, що надягати? Як виховувати естетику стилю і, в той час, давати дитині бути собою, а не нав’язувати своє бачення світу?
— Насправді, крім ситуації, яку ви змалювали, є ще й протилежна: коли сучасні батьки-гіпстери одягають дитину в найкращі речі, які їм подобаються урбаністично, екологічно і дуже сучасно. І раптом дитина каже: “Мамо, я хочу ось цю сукню червону з паєтками, я хочу бути, як принцеса. І маму аж вивертає, бо це найгірше, що може трапитися”. Чи має дитина право на самовираження через одяг? — Абсолютно. Як кожна людина. А що робити батькам у цій ситуації ? По-перше усвідомити, що у дитини років до 7-8 з одного боку формується уявлення про себе як про людину, яка належить до певної статі. Тобто, в 3-4 роки, якщо дівчаткам не казати, що вони дівчатка, а хлопчикам не казати, що вони хлопчики, вони на цьому не фіксуються, бо вони просто дітки. І може так статися, що дівчинка хоче носити штанці, бо вона їх десь побачила, а хлопчик хоче носити спідничку або рожеві капці — в цьому немає нічого дивного і такого, щоб треба було непокоїтись. Це такий період, коли дитинка пробує різні візуальні коди. Це нормально до певного віку. У нас це завершувалось у 7 років, коли дитина йшла до школи, і дівчаткам купляли сукні, а хлопчикам — костюми. І друге — треба усвідомити складну річ, що дитина — це інша особистість, яка не подібна вашій. Це не ваша частина, хоча мама пам’ятає як носила її. Це не ваша власність, хоча ви сплачуєте за неї. У людини може бути інший темперамент, інші смаки. Може, вам це не подобається, але у вас є два шляхи — конфліктувати або прийняти це.
— Прийняття важко дається. А от стосовно одягу як стереотипів: кажуть, що людина найкраще розрізняє рожевий та блакитний кольори. Може, через це гендерний поділ кольорів? Як уникати стереотипів?
— Насправді, підлітки не цікавляться модою у тому вигляді як ми уявляємо собі. Їх не цікавить Інстаграм Кім Кардашьян, їх не цікавлять тренди Paris Fashion Week. І оцю “фігню”, якою зараз просякнуте наше життя, у 14-15-річних, як відрубало. Моя донька вчиться у восьмому класі звичайної школи. Заходиш до школи, і ти бачиш дівчат із рожевим волоссям, із синім волоссям, хлопців із фарбованим волоссям, всі в картатих сорочках. Половина — у стильному “стріт” одязі. Проблеми моди наступного покоління — геть не такі. Інше питання, звідки тоді виникають оці “принцеси” на випускних вечорах ? Це — ярмарок марнославства і батьківський тиск. Усі ці лімузини, кораблі на Дніпрі, заміські ресторани — це для батьків, через батьків і силами батьків. Вони хочуть похизуватися перед іншими “своєю лялькою” — одягнути, зачесати, зробити макіяж, не питаючи, або нав’язуючи свій смак. І це — мамине щастя. Усі батьки гуляють і святкують кінець школи, а діти стоять десь у куточку і слухають на один телефон ту музику, яка їм треба, і та сукня вже скинута.
— Є вчителі, які наполягають на тому, що булінг був би зменшений, якби діти одягалися однаково, бо починають цькувати іноді саме за одяг…
— Це — неправда. Вчителі брешуть, тому що вони “люди системи”. Коли на початку 90-х особистим наказом президента була введена обов’язкова шкільна форма. Хто пам’ятає, тоді нічого не було, люди були бідні. У розпорядженні було про те, що усі діти мають бути забезпечені шкільною формою за рахунок українських виробників, — ось про що йшлося. У радянські часи шкільна сукня коштувала 10 рублів, і це було ідеально з точки зору соціальної рівності. У 90-х ця система зламалася, реальність перетворился на те, що форма була дорога — у форму додавалося рюшу, оксамиту, і форма коштувала близько 2000 гривень. Але, зараз часи змінились. Людину визначають за її мобільним, за її кросівками, а радше, за тим, де і як часто вона відпочиває з батьками на канікулах. Жодна форма не врятує від соціальної несправедливості. А вчителям подобається дивитися на клас, який виглядає однаково. Їм складно з різними дітьми.
фото - Facebook
— Є такий вислів “по одежке встречают”...
— Мода кореспондує з нашими базовими біологічними властивостями, які вшиті в наші ДНК. Те, що називається “лукізм”. Тобто, до симпатичної людини ти ставишся з більшою привабливістю, ніж до людини, у якої, наприклад, є фізична вада. Тобі треба 5 секунд, щоб виправитися. Це фізіологія, ти собою не володієш. І люди з привабливою зовнішністю вони отримують трошки більше, ніж люди, які менш привабливі. Тому що мало людей, які рефлексуючі, а багато людей так тваринками і залишаються, і реагують на тваринному рівні, на жаль. Ми не можемо відкидати “лукізм”. ЯКщо хочеш досягти більшого, зовнішність додасть тобі один бал. Але сьогодні, коли суспільство дуже таргетоване, зовнішність — це дуже ефективний спосіб бути побаченим саме своїми людьми. Людина своїм одягом виражає ставлення до суспільства і ставлення до себе. І, якщо ми говоримо про підлітків, то я би почала хвилюватися, якби дитина була в брудному одязі або свідомо б не милася. Ми відрізняємо людину, яка в депресії і махнула на себе рукою, від людини, яка намагається самовиразитися через одяг.
— Дехто збатьків починає тривожитися, коли дитина обирає чорний колір. Але це не говрить про жалобу, просто він дуже стильний.
— Є дві причини, чому діти обирають чорний. Перше — це підлітковий негативізм, діти в цьому віці в опозиції до світу. І друге, вони одягаються в чорний, тому що в них настає час, коли хочеться сформувати власний стиль, а вони не вміють цього робити. І їм ніхто не може допомогти, тому що часто батьки не мають свого стилю. Я рекомендую видання української дизайнерки Оксани Караванської для дівчат — “Модна книжка для дівчат” — фантастична книжка, у якій людською мовою дівчинці пояснюється як вибрати свій стиль.
— Яка має бути норма оголеності одягу для школи, як ви вважаєте?
— Я хочу сказати, що наукові статистичні дані, як ґрунтується на справах із зґвалтування, безперечно доводять , одяг, у який була одягнена жінка, не має відношення до ступеню насильства. Була навіть така виставка за кордоном, яка начивається “У що ти була одягнена?”, де був виставлений одяг жінок, яких зґвалтували. Це спортивні, ділові костюми. Одяг не має жодного значення, і він не убезпечить від зґвалтування.
фото - Facebook
