— Чи читають художники книжки, до яких малюють ілюстрації?
— Обов’язково. Треба відчути текст. Книжка будується як будинок, в котрому живе цей текст.
— Чи необхідно ілюстратору дочитувати книжку до останньої сторінки, перш ніж почати малювати, чи можна оформлювати текст у процесі читання?
— Починається з макету. В нашій професії багато чого є від архітектора. Ще можна розглядати це як своєрідну екранізацію, де художник виступає як режисер, як актор. Кожну роль треба відчути. Часто, коли не можеш зрозуміти емоції героя, підходиш до дзеркала, починаєш читати цей шматок тексту і дивитися, який вираз у твого обличчя. Як актор, як костюмер і як декоратор.
— Звідки художник знає, що персонаж чи антураж має бути саме таким, як малює?
— В книжковій графіці важлива особистість художника. Кожна книжка – це своєрідний паралельний світ. І кожний художник так будує цю книжку, як він відчуває цей паралельний світ. А взагалі нас дуже добре готують. Нам читають "матеріальну культуру", "історію костюма", "історію літератури" в Академії образотворчих мистецтв.
— Як створюються образи, якщо автор їх не деталізує? Як малюються фантастичні, фентезійні чи містичні персонажі та локації?
— Має художник відчути кожного персонажа. Маєш знати кельтську, скажімо, культуру для того, щоб малювати якихось фей. Маєш знати слов’янську культуру, щоб малювати русалок і домовиків. Бувають складні персонажі — тоді найцікавіше завдання для ілюстратора.
— Як обираються для ілюстрації фарби, кольори, техніка?
— Коли отримуєш завдання від редактора, він каже, що найкраще акварель і туш, перо. Тепер значно різноманітніші техніки. Наприклад, писати акрилом. Це така плотна техніка, майже як олійні фарби. Я люблю більш легку акварель. Є ще цифрові технології. Але я більше все-таки люблю папір, тому що в ту мить, коли торкаєшся олівцем або пензлем паперу, виникають чари, які створюють потім роботу.
— Чому книжки для дорослих, містять менше ілюстрацій: щоб дорослі більше фантазували, щоб видання було дешевшим чи щоб не платити художнику?
— У дорослих візуальне сприйняття вже сформоване. Ілюстрація взагалі вже майже пішла із літератури для дорослих. Взагалі зараз доросла література дуже швидко переходить в електронний формат. А гарна дитяча книжка – це артефакт.
— Наскільки вільним може бути художник у створенні образу? Що він може собі дозволити, крім того, що автор описав у тексті?
— Потрібно створювати коридор для осмислення цього тексту. Тобто написано "зайчик" — намалював зайчика. Набагато цікавіше, якщо, наприклад, на цій ілюстрації будуть вуха, хвіст і сліди зайчика, щоб дитина могла уявити собі, що цей зайчик побіг і сховався. Є в світі найбільш ілюстрована книжка – це "Аліса в країні див" Керрола. Навіть є фотографія Аліси Лідделл. Тобто можна було б просто з фотографії малювати цей образ. Але будь-яку книжку ви візьмете, і Аліса всюди різна. Так, як її уявляє художник.
— Як на творчий процес оформлення книжок впливають видавці?
— Мені довелося перебудовуватися для того, щоб навчитися робити яскраві ілюстрації. Це те, що формує обличчя видавництва. І ще досить часто формально редактори ставляться до відтворення ілюстрацій. Часто взагалі їх після друку не можеш впізнати. У мене відбувалися не один раз курйози. Ілюстрацію перевертали догори дригом, недодруковували один колір…
— Чи можете ви читати якусь неілюстровану книжку і не оформлювати її в уяві?
— Ні, це абсолютно неможливо. Кожного разу обов’язково, починаючи з обкладинки, вибудовуєш макет і ілюстрації.
— Як ви сприймаєте оформлення книжок інших художників?
— Це питання абсолютно смакове. Мій потяг до ілюстрування почався з того, що я в дитинстві побачила книжку, в якій мені дуже не сподобалися картинки. І я намалювала ілюстрацію так, як я собі це уявляла. Мені дуже подобалася моя власна картинка. І я зрозуміла, що моя картинка була цікавішою. Є звісно ілюстрації, які захоплюють, художники, які вражають красою своїх ілюстрацій.
фото - facebook.com
