— Як у Jazzforacat зазвичай відбувається підготовка до виходу на сцену? Є якісь забобони?
Та ні. Сергій, який грає на саксофоні та на кларнеті, розігрується. А я прошу, щоб мене ніхто не чіпав, щоб ніхто зі мною не розмовляв, бо я люблю побути сам ці пару хвилин.
А перед самим виходом на сцену я мию руки. Це якісь мої […], але мені хочеться виходити до людей з чистими руками. З чистими руками, думками і головою.
— У жовтні ви презентували новий сингл та кліп на нього – "Згораємо". Це, мабуть, один з ваших ключових синглів?
Якоюсь мірою так. Перед цим була пісня "Туман", а це наче продовження. Це все пісні, написані за останні два місяці. За місяць має вийти ще один сингл.
Я думаю, що ми зробимо збірочку з чотирьох пісень, укладемо в маленький альбом. Вони дуже схожі між собою за настроєм і саундом.
Раніше я усі пісні писав під гітару. А останнім часом пишу під фортепіано. Я відчуваю, що щось змінилося, музика стала серйознішою. Принаймні, я хочу думати, що люди чують у цих піснях щось важливе для себе.
— В "Згораємо" теж?
Так. Я часто стаю слухачем чужих історій. І я дуже не люблю, коли люди сваряться – мені самому стає від цього погано.
Мені прийшла така думка, що люди згорають одне з одним, живуть не з тими, з ким мали б бути, і проживають своє життя без будь-якого змісту. Вони бояться щось змінювати, виходити з цієї зони комфорту, і від цього страждають. А бувають і такі обставини, що вони просто не можуть нічого з цим зробити. І згорають.
— Як ви потрапили на польське шоу "Mam talent”?
Це сталося випадково. Ми йшли по місту, і побачили, що якраз цього дня саме в цьому місті проходить кастинг. Зважаючи на те, що був дощ, і те, що ми запланували, ми не могли робити, ми вирішили піти і подивитися, як там усе це відбувається.
Заповнили купу документів за допомогою Гугл перекладача, дочекалися своєї черги, пограли пісні… Це дуже цікаво: інша країна, інші люди. Як у Польщі пишуть, це "Пригоди двох українців у Польщі".
Ми пограли, повідповідали на запитання. Ну як повідповідали – половину на мигах, половину – тими словами, які знали. А потім поїхали додому і забули. А через місяць нам прийшов лист: запрошуємо на телезйомки. Ми були в шоці, але це було приємно, і ми не роздумуючи сіла в літак і полетіли на зйомки. І ось ми вже пройшли ряд етапів, а за кілька днів ми летимо на перший прямий ефір.
— І часто у вас у житті трапляються такі незаплановані штуки?
Мені здається, що всі якісь класні і важливі штуки, знайомства відбуваються незаплановано. Бо як ти можеш запланувати, що "ось ця дівчина буде моєю дружиною" і піти знайомитися? Крутіше, коли ти знайомишся, спілкуєшся, і є відчуття, що це твоя людина.
— Чи підете цього року на Євробачення?
Маю надію, що так. Ми подали заявочку. В Україні насправді дуже важко пробиватися, особливо з такою музикою, коли людям є про що подумати. Тому ми підемо на Євробачення, а на Х-факторі уже були. Раніше я до цього якось погано ставився. А зараз я бачу, що це така можливість, таке вікно до слухачів.
— Чому ви – Jazzforacat?
Бо є джаз, а є коти. Цю історію я зазвичай розповідаю на концертах. Тому якщо хочете почути її – приходьте до нас на концерт.
Слухай розмову повністю в ефірі Радіо Промінь!
