– Як у вас виникла ідея створення платформи DzygaMDB?
Насправді ідея абсолютно не нова, у світі існує вже багато подібних платформ. Усі знають iMDB, Rotten Tomatoes. Але в Україні такої діючою платформи досі не було. Ми як кіноакадемія вирішили, що маємо стати ініціаторами створення такого ресурсу, і майже рік ми над ним працювали: проводили дослідження, вивчали іноземний досвід, спілкувалися з нашими колегами, і ось два тижні тому ми нарешті презентували українським професіоналам те, що було зроблено.
– Як розвиватиметься ця платформа?
Перш за все в Україні не вистачало платформи, де можна дізнатися все про українське кіно.
Ми поповнюємо базу українських фільмів, далі ми продовжимо серіалами. Саме так формується база професіоналів та компаній, які працюють у цій сфері. Нам потрібно, щоб наші кінопрофесіонали зареєструвалися на цій платформі, створили профілі з фотографіями, шоурілами, біографією. Фільмографією займаємося ми, вносячи фільми на сайт.
Платформа працює українською мовою, з автоперекладом і можливістю редагувати інформацію англійською.
Наступного року ми плануємо презентувати це світові. Тому DzygaMDB стане таким "містком" між Україною та країнами, які працюють у цьому секторі.
– Яких ще, на вашу думку, в Україні не вистачає додатків та платформ в плані кіноіндустрії?
В Україні, насправді, дуже багато чого не вистачає порівняно з тим, що існує в світі. Та ж віртуальна реальність, VR, AR – це все вже активно використовується під час зйомок фільмів. У нас це все поки що у старому форматі знімається. Хотілося б, звісно, щоб це все приходило в Україну. Але це досить коштовні технології.
– Споживачі в Україні зазвичай не хочуть платити за ті фільми, які можна скачати з піратських сайтів. Дуже мало людей, які дійсно купують фільми онлайн.
Раніше те ж саме було і з музикою, ніхто не хотів купувати пісні. Але почали. Мій чоловік, наприклад, підписався на YouTubePremium, щоб не бачити рекламу. Тобто кудись ми рухаємося.
Коли ми переглядаємо піратський контент, ми, по суті, робимо те саме, як і коли беремо щось у магазині і не платимо за це. Тобто ми порушуємо авторські права тих, хто створює ці фільми, цю музику і вкладає в це багато сил.
У нас в Україні це питання особистої відповідальності, тому що у нас немає таких законів, які є в Європі. В Європі за скачування і перегляд піратського контенту можуть виписати штраф.
А також це питання якості контенту. Більшість піратських ресурсів досить неякісні. Колись навіть викладалися записи фільмів з кінотеатрів на телефон: хтось проходить з попкорном, хтось кашляє… Це, звісно, зовсім інший фільм, ніж той, який ти можеш побачити у гарній якості.
– Що потрібно для того, щоб в Україні змінилася ця ситуація?
По-перше, законодавство, а по-друге, потрібна освітня робота з нашими громадянами. Третя проблема, досить поширена – насправді у нас немає де подивитися фільми, не вистачає кінотеатрів, особливо у маленьких містечках. Їх легко знайти лише на піратських ресурсах, особливо російських, скачати і подивитися хоч у якійсь якості.
– Чи можливий в українському кінематографі фандрайзинг, коли люди по кілька гривень, по долару скидуються, щоб зняти фільм?
У нас це не настільки поширено. Але кілька років тому був фільм, знятий повністю за гроші тих, хто підтримував стрічку.
Останній подібний приклад – це фільм "Я, Ніна" Яніни Соколової. Вони зібрали 3,5 млн через благодійність, через соцмережі, благодійний продаж брендованих матеріалів тощо.
Але в принципі у нас це не дуже поширено. У багатьох країнах є спеціальні платформи, які збирають гроші на фільми.
– За який кошт була створена платформа DzygaMDB?
За гроші інвесторки, Вікторії Тігіпко, яка є засновницею Української кіноакадемії та меценатом українського кіно.
Звичайно, ми будемо звертатися і за грантами, і за державною підтримкою, щоб ще більше людей про неї дізналося і мали можливість зареєструватися, а потім зніматися в кіно, серіалах.
– Зараз сильно змінилося як ставлення глядачів до українських фільмів, так і їх якість, вони стають все кращими. Звідки беруться гроші на це?
Більшість фільмів знято за державний кошт. Держава виділяє гроші на зйомку фільмів. У нас є конкурси, пітчинги, куди приходять продюсери та режисери зі своїми проєктами, захищають їх, і можуть отримати часткове фінансування своїх фільмів.
Частина фільмів – це копродукція, коли Україна співпрацює з іншими державами, знімаючи кіно.
Слухай розмову повністю в ефірі Радіо Промінь!
