Мобільний додаток

Андрій Хливнюк: я не буваю не в настрої на концерті, бо там і є моє справжнє життя, сцена — це чистий кайф

16.10.2019 р., 16:25

Фронтмен гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк в ефірі Радіо Промінь розповів про новий альбом "Таємний код: Рубікон", український тур, оновлення складу гурту, важливість російськомовних пісень, реліз кліпу на пісню "ДШ", стан космосу на концертах та самоту як криголам.

Те, що альбом "Таємний код: Рубікон" ліричний — про це говорили не один раз. Мені він видався часами розпачливим, трошечки зажуреним.  Він мав бути таким?

— Так. Він вийшов восени. Осінь — це така пора. Він готувався довго. Майже рік ми працювали над цією платівкою. Проте головний меседж, те, що ми хотіли сказати цією платівкою: що б не сталося з вами, ви можете це подолати, ви можете пройти крізь будь-які випробування.

Бувають платівки для суму. Бувають — для щастя. Але нехай він буде світлим, по-перше. А по-друге, ви не уявляєте, як круто, що б з вами не сталося, веселощі, сум, ностальгія, записати і позбутися, мати десь на поличці цей настрій, дістати і прослухати, якщо хочеш, а ні — покласти його назад у бібліотеку чи фонотеку, і хай він там собі буде. А ви собі далі живіть, радійте, робіть все, що хочете робити.

Так вже сталося, що за нами женеться слава команди здебільшого ліричної. Можливо, це через те, що я заручник тембру і своїх тональностей, в яких мені зручно записуватися. Можливо, через те, з яким настроєм і з якими гармоніями приходили музиканти на репетиції, а потім в студії. Частина альбому була записана в Провансі, восени. Там якраз настрій був таким. Хай вже така вийшла, і така буде.

Це була така музична терапія для тебе?

— Безумовно. Музика — це ліки, сповідь, терапія. Під час виконання — це пасивна медитація.

Важливо тобі, щоб цю хвилю, цю емоцію на концерті зловили і відчули люди, які тебе слухають?

— По-іншому ніколи не було. Звісно, важливо, але я не можу вам сказати наскільки, бо байдужості я не пам’ятаю на концертах.  

 

Чи у другій частині альбому цей ліричний настрій залишиться?

— Там є ще більш глибокі у такому настрої пісні, але є і щасливі. Я не міг випустили платівку тільки з сумних пісень.

Чи цей альбом став рубіконом, який подолано?

— Ми ще не подолали рубікон. Світ ще не побачив другу частину альбому. Триває тур на підтримку цього альбому. Лише декілька міст ми зуміли проїхати. Далі ми поїдемо у Кривий Ріг, Южноукраїнськ, Кропивницький. Я обожнюю тури і грати концерти. Фантастично, що така осінь видалась. Їхати зараз Україною, коли все таке кольорове і там тебе чекають, співають твої пісні, це просто щастя.

Люди вже нові пісні знають, активно їх співають?

— Так. Пісня "Безодня" з Тіною Кароль, яка вийшла декілька місяців тому, зараз вже грається, ніби це пісня, яка начебто була в концертній програмі щонайменше років п’ять. Її співає весь зал. Деякі з нових пісень, які ми граємо, люди співають, і це дуже-дуже приємно.

Якій пісні з нового альбому підспівують найбільше?

— З нової платівки поки що найбільш знана "Безодня", те, що було оприлюднено окремо. Знають дуже непогано пісню "ДШ". І цікаво, що пісні "Побачимось" та "Дрантя" стають концертними хітами. І я не очікував, що це буде відомо вже на перших концертах.

А на концертах привідкриваєте лаштунки другої частини альбому?

— Так. Ми граємо деякі пісні з другої частини вже, зокрема пісню "Твій номер". Я планую почати грати ще один романс, який називається "Леся". І ми готуємось до великих концертів у Дніпрі, Харкові та Києві, який відбудеться 9 листопада.

"Бумбокс" у роботі над цією платівкою також пройшов через своєрідне перезавантаження, через оновлення складу. З’явилися нові музиканти, і писали альбом по студіях у різних країнах.  Чи вплинула ця внутрішня кухня на альбом? Чи було важко відчути один одного? Це ж важливо, щоб музиканти були на одній струні.

— Безумовно. Це чудово і досвід, який ні з чим неможливо порівняти, коли і туризм, і якісь твої "вау" від студій, що для тебе є знаковими, навіть музейними, де записували дуже значущі для тебе платівки інших закордонних виконавців. Такі студійні сесії стають реальністю для тебе. Потім неймовірні крила і щастя в очах у музикантів, які стали частиною команди. Можливо, я трошки перебільшую, але вони світилися, і ти бачиш, що мрії збуваються, що віртуозне виконання, віра в свою мрію, бажання і впевненість зробити цю мрію своєю долею дають результати. І коли ти бачиш це в зовсім нових людях, наскільки їм небайдуже, і ти до сьогодні переживаєш свої перші хвилювання перед виходом на сцену, радієш вже очима цих людей за те, наскільки це просто круто мати можливість сьогодні, коли в країні йде війна, під захистом українських військових, грати рон-н-рол і подорожувати, насолоджуватись можливістю робити свою улюблену справу.

У зв’язку зі зміною команди під тебе мають підлаштуватись як під лідера і зробити так, як ти хочеш, чи тобі доводиться йти назустріч?

— Це живий організм, і його треба тренувати, щоб він міг навантаження витримувати, щоб міг бігти, стрибати, пливти. Ми всі частини, руки, ноги, голови, шиї одного організму під назвою "рок-гурт" чи "хіп-хоп-рок-гурт". Ми маємо робити персональні вправи вдома і, збираючись до купи, присвячувати багато часу для того, аби "липло", як кажуть музиканти, щоб музика грала.

Хочеться відчувати стан космосу на концерті? А буває, коли не складається у тебе на концертах, коли робота відпрацьовано чесно?

— Ні, так не можна. Це хвилини неповторні. І люди неповторні. Ці неповторні хвилини вашого життя не витрачайте на відпрацювання. Вкладайтесь туди, бо це ваше життя, це ваш вибір врешті-решт. Я на концертах не буваю не в настрої, я пройшов через вогонь і воду для того, щоб грати ці концерти для вас, я відкинув декілька професій. Це моя п’ята чи шоста команда, і в кожну з них я вірив, як і в цю. Я не буваю не в настрої на концерті, тому що там і є моє справжнє життя. Все інше — це рама від мого життя, це тінь від того, що відбувається там. Це територія повної свободи. Там немає ні політики, ні старості, ні хвороб. Сцена — це чистий кайф.

Для вас давати інтерв’ю — це робота?

— Так. Для мене давати інтерв’ю — це робота, а грати концерти, записуватись на студії, подорожувати — це життя.

Навіщо російськомовні пісні у альбомі?

— Пісні, зроблені російською, тому що ми можемо так робити, а вони — ні. Вони хочуть робити українською, але не можуть. Їм це заборонено. Вони не можуть прийти на державне радіо з українською піснею. А я тут можу.

Ви відмовились від концертів в Росії. Це дорого коштує?

— Це дорого коштує. І не в грошах.

Коли буде кліп на пісню "ДШ"?

— Це не просто пісня про кохання. Це ще і звернення. Він вже готовий, і ми готуємо його до релізу. Вчора ми з директоратом команди прийняли у режисера Стаса Гуренка кліп. Вже дуже скоро він буде оприлюднений. Ми планували зробити кліп на "Ангела", але тепер я ще хочу зробити кліп на пісні з другої частини.

Щодо пісні "Ангел", хто є для тебе криголамом?

— Для мене криголамом є самота.

Ти завжди пам’ятаєш про свої найголовніші мрії?

— Так. Нереалізованими є другорядні. Головні мрії — реалізовані. Тут і зараз.

Фото — facebook.com

Андрій Хливнюк: я не буваю не в настрої на концерті, бо там і є моє справжнє життя, сцена — це чистий кайф

Новини по темі