— Минуло декілька місяців після "Голосу країни", закінчився ваш гастрольний тур із тренером Даном Баланом. Як вам зі статусом "Голос країни"?
— Я над цим не задумуюсь. Я дуже вдячна Дану, що він запросив мене у свій тур по всій Україні. Після того було дуже багато концертів не лише в Україні, а й за кордоном. Я була в Штатах і відчула, наскільки діаспора щаслива, що українська пісня лунає. Вони дуже чекали приїзду, а я дуже раділа, що, маючи цей статус, можна зробити трішечки більше, ніж раніше.
— Що змінилося всередині вас після проекту?
— У часі "Голосу країни" я побачила, як люди гуртувалися, як Україна шукає точки зустрічі, наскільки нам складно мати любов і підтримку один до одного. Це власне отой невеликий відсоток, який працює на краще, який постійно щось продукує і бореться за краще. І я відчуваю себе у тому меншому відсотку.
— Ви прийшли на конкурс з музичною школою, училищем, академією і сотнею концертів за плечима. Якою була мета?
— Близько 4 років тому, я дуже хотіла потрапити на шоу. Я відчувала, що я потребую підтримки, потребую навчитися чогось, потребую, щоб мене почули, але мені забракло цікавості боротися за себе. Боротися за себе важко. Але боротися за правду, в яку ти віриш, за того, кого ти любиш, кого поважаєш додає тобі більше сили і бажання. І Квітка Цісик у моєму житті є дуже дорогою мені людиною. Це не лише співачка, яка сформувала мої музичні смаки, яка відкрила мені відчуття пісні так, як співала вона, що ти починаєш бачити цілу картину, коли вокал є допомога пісні розповісти свою історію, а від пісні є допомога тобі проявити свій вокал. Квітка у моєму житті відкрила цілий світ пісні.
Коли почався мій шлях співочий, Квітка завжди була моїм ангелом-охоронцем. Перший мій вокальний конкурс був часом мого переформування з оркестрової скрипальки у солістку-співачку, яка вже співає слова, а не лише мелодію. Перемога у конкурсі імені Квітки Цісик було підтвердженням: "Ти все робиш правильно, це твій шлях". І Квітка в моєму житті була постійно моєю підтримкою.
Ми зробили понад 20 концертів на Західній Україні, щоб комусь відкрити Квітку, комусь нагадати про неї і вшанувати пам'ять. Цей тур — це було дуже непросто для мене. І після того ми з моєю промо-менеджеркою Галиною подумали: "А чому б не піти на "Голос", і з великого екрану розповісти людям про цю чудову співачку? Я ж хочу, щоб вони були щасливі, а почувши її, стає краще". І це був дуже потужний поштовх. Боротися за Квітку на "Голосі" було значно приємніше, ніж боротися за себе.
— Ви відчуваєте душевну спорідненість з Квіткою Цісик?
— Однозначно. Я думаю, що ці дитячі мрії були настільки чистими, щирими і правильними, що, бачите, як все цікаво у житті склалося. Ненавмисно я знайомлюся з двоюрідною сестрою Квітки Цісик, яка після того, як Квітка відійшла, веде всі справи, знайомлюся з сином Квітки Цісик. Тобто відбуваються речі ненавмисне вишукані, а просто долею і випадком. Я відчуваю, що з нею ми маємо спільну високу мету. Для мене дуже велика честь, що десь я можу дотягнутися до Квітки.
Фото — facebook.com
