Нагадаємо, у грудні 2015 року на 21-й конференції Сторін Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату була прийнята нова міжнародна кліматична угода — Паризький договір. Цей акт приходить на зміну Кіотському протоколу. Паризький договір накладає на Україну нові зобов’язання пов’язані із скороченням викидів парникових газів. Експерти говорять, що Україні треба скоротити викиди на 70%, порівнюючи із 90-ми роками. Наскільки підйомною для України є ця задача?
Мені пощастило бути учасницею цієї конференції. Зобов'язання, які є в цій угоді, є рамковими і вони є необов'язковими. Інше, що варто зазначити: оскільки викиди рахуються від 1990 року, для України, насправді, це означає, що в нас є можливість навіть нарощувати викиди. Міжнародна політика — це добре, однак я би хотіла сфокусувати увагу на те, що, власне, ми можемо вимагати та пропонувати новій українські владі. Власне, для цього є наш марш. Коаліція співорганізаторів маршу очікували, що буде багато людей, які підтримають нашу ідею та вимоги, але те, що буде більше півтори тисячі людей, — це для нас величезна радість. Це вже перемога. Ми бачимо, що українці не байдужі до проблем клімату, не тільки до того, що є глобальне питання, а до того, що це вже прийшло в наш дім. Українці починають пов'язувати кліматичні зміни зі справжніми причинами. Ми вимагаємо від української влади таке:
- перейти на 100% відновлюваної енергії. Заявити про національний курс переходу на 100% відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) та поступово досягати його до 2050 року;
- відмовитись від будівництва нових електростанцій на викопному паливі і визначити шлях до повної декарбонізації економіки України;
- повною мірою використати потенціал енергозбереження в усіх секторах;
- припинити дотувати з державного бюджету промислове тваринництво, яке є одним з головних джерел викидів парникових газів;
- розвивати громадський електротранспорт та велоінфраструктуру в містах;
- заборонити використання, імпорт та виробництво одноразового посуду, пакетів.
Сортування нас не врятує, якщо ми не зупинимо кількість одноразового пластику. Важливо сортувати, але важливо і зупиняти ці відходи загалом.
В якому форматі ці вимоги?
Люди вимагають змін вже. Вчені говорять, що у нас є всього 11 років для того, щоб змінити вектор нашого шляху. Тому ми, стурбована громадськість і частина експертів, на нашу владу покладаємо зобов'язання розробити певний Кліматичний кодекс та низку законів, які будуть працювати. Тим більше, що наші науковці моделюють те, що Україні вигідно переходити на відновлювальні джерела енергії. Це економічно доцільно. Це не фантастика, це — реальність. Ми хочемо відповідного законодавства і хочемо, щоб воно виконувалось. Ми йдемо до президента із відкритим листом, який підписало 10 співорганізаторів Маршу. Але наша спільнота набагато більша, нас більше 30 організацій. Я думаю, що вони теж будуть приєднуватися та підписувати відкритий лист з пропозиціями. Ми дуже хочемо, щоб влада позитивно відреагувала на нього. Зараз ми маємо вимоги та маємо експертів, які допоможуть розробити цей кодекс. Але наразі ми очікуємо, що нас побачать і очікуємо відповідних дій від влади.
Ви сказали, що вчені дають людству 11 років. А якщо людство не належним чином буде хвилюватися про екологічні катастрофи?
Я в кліматичному русі вже більше 10 років. І це питання, про яке я волію не думати щодня. Мене хвилює, що наші українські медіа показують кліматичні катастрофи. І воно так і є. "Наш дім у вогні", — каже екоактівістка Грета Тунберг. Ми зараз можемо публічно говорити, що ми перебуваємо в кліматичній катастрофі. Я хочу сфокусуватись на тому, що надія є там, де є дія. І всі ті люди, які прийдуть на Михайлівську площу 20 вересня о 12:00, вірять у зміни. Нам потрібна лише політична воля, бо всі технічні, наукові засоби, щоб пережити цю кліматичну катастрофу, щоб не допустити незворотних змін, у людства вже є.
Коли ми обговорюємо екологічні політику тих чи інших держав, часто чуємо про таку формулу — "забруднювач платить більше". Можете її пояснити?
Важливо розуміти, що мають бути механізми контролю виробників продуктів. Хочу привести таку метафору: уявіть собі, що ви зараз розділяєте відходи. Уявіть собі, що існує величезний смітник — це наша атмосфера, в яку безоплатно щодня тоннами викидають вуглець, інші парникові гази, які ніхто ніколи не відсортує, адже ще немає таких технологій. Ми і є забруднювачі, тобто ті, хто це робить, мають за це заплатити і не перекладати цю відповідальність на цей продукт. Або ми просто не будемо його купувати. Я вірю, що в майбутньому на кожному продукті буде вказана ціна карбону. Наприклад, ви купуєте ананас, який прилетів із Африки, і на ньому буде написано: "Це п’ять тонн CO₂ плюс 30 гривень до цього продукту". Ми своїм гаманцем платимо за те, що хтось заробляє. Насправді кліматичну кризу спричиняє така капіталістична система, яка руйнує довкілля заради гаманців.
Читати також: "Ви не можете змінити життя інших людей, але ви можете змінити себе", — еко-активістка про життя у стилі "Нуль відходів"
Які країни, на Вашу думку, сьогодні є взірцем щодо ставлення до довкілля?
Я би зазначила енергетичний перехід в Німеччині. Це і скандинавські країни. Загалом я б не шукала міжнародного досвіду, я би говорила, що в нас в Україні є все для того, щоб робити свій внесок. Гроші є, немає політичної волі. Я дуже вірю, що українська влада, зокрема, сприятиме законодавству щодо зменшення податків для виробників відновлювальних джерел енергії, бо нам потрібно не тільки їх встановлювати, а потрібно робити повний цикл. Ми бачимо, що Україні доцільно робити енергетичний перехід від технологій кам'яного віку до сучасних чистих "зелених" технологій.
Детальніше про український Кліматичний марш можна почитати тут.
На фото: Інна Дацюк. Джерело: Фейсбук
