— Коли для українців розпочалася Друга світова війна?
— Питання, коли розпочалася Друга світова війна — в Україні є не тільки історичним, але й політичним, воно — не тільки про минуле, але і про сьогодення. Тому що відповідь, яка дуже часто лунає, "в 1941 році" — є підтвердженням того, наскільки ще серйозно в українській свідомості є міфи та стереотипи, утверджені ще радянською пропагандою, які підтримуються сучасною російською пропагандою.
З історичної точки зору, очевидно, Друга світова війна почалася у вересні 1939 року. Хоча для українців було своєрідне інтро до цієї війни, своєрідний драматичний вступ, який почався за кілька місяців перед тим. Перші бойові дії, перші постріли на території сучасної України, пролунали ще в березні 1939 року на Закарпатті, де власне українці, захисники Карпатської України, проголошеної 15 березня незалежною державою, захищали свою державу від наступу угорської армії, яка була союзником Третього Рейху. Тобто, перші постріли, які умовно можна назвати для українців початком цієї світової війни, пролунали ще в березні 39-го року. Хоча вже у вересні, коли вже можемо говорити достеменно про початок Другої світової війни, Україна так само відразу опинилася в епіцентрі цієї війни. Тому що відразу бомбардувалися українські міста, зокрема, моє рідне місто Львів.
Відразу українці опинилися в арміях різних учасників цієї війни. Отже, вересень 39-го року: українці в польській армії — близько 120 тисяч як громадяни другої Речі Посполитої стали на захист своєї держави. Багато з них потрапили в полон, частина з них загинула. Війна для них закінчилася десь в середині 2 вересня 1939 року, але тоді ж, у вересні 39-го року, українці — і в лавах Червоної армії, яка в другій половині вересня 39-го року наступає на Польщу вже зі Сходу. І там вже, напевно, мільйони українців.
У вересні 1939-го року частина українців — в лавах формувань, які воюють на боці Німеччини, сподіваючись, що Німеччина буд тією силою, яка допоможе відновленню України. Було навіть створено спеціальний військовий підрозділ Легіон Романа Сушка — одного з учасників української революції 1917–1921 років, який при співпраці з німецькою розвідкою створив невеликі, на кілька сотень вояків, підрозділи, які мали брати участь у подіях 1939 року. І врешті, так само у вересні 1939 року, сподіваючись, що початок війни може стати початком відродження Незалежності, своє повстання піднімають відділи Організації українських націоналістів.
У низці місцевостей Галичини, а потім і Волині, у вересні 1939 року піднімається повстання, проголошується незалежна Україна, і буквально перші тижні 39-го року відразу продемонстрували, якою складною буде Друга світова війна для українців. Як часто у цій війні українці, які не мали своєї держави, будуть воювати не просто в різних арміях, а будуть часом навіть вбивати одне одного, воюючи за чужі інтереси.
— Ви згадали вже про те, що у вересні 1939 року Радянський Союз вступив таки у Другу світову війну, але якраз на боці Нацистської Німеччини.
— Безперечно. Більш того, треба розуміти що ми говоримо про початок Другої світової війни в світовому форматі як 1 вересня, але не було б напевно цієї війни, вона б не набула таких масштабів всесвітніх, якби не події, які передували першому вересня. Мова йде про 23 серпня 1939 року, коли було підписано пакт між Третім Рейхом і Радянським Союзом, який практично розв'язав руки для Німеччини, гарантувавши їй, що вона не буде атакована зі Сходу. І це дозволило Німеччині почати бойові дії проти Польщі. А потім, справді, в другій половині вересня 1939 року Радянський Союз безпосередньо вступив уже в цю війну, атакуючи Польщу зі Сходу і зайнявши частину її території.
— Тобто, коли Радянська історіографія вперто називала 22 червня 1941 року початком Другої світової війни, то вони фактично приховували за цим всім передісторію?
— Не просто передісторію, а історію, третину Другої світової війни — між вереснем 39-го і червнем 41-го року. Очевидно, що свідомо це робили. Тому що це була третина війни, де Радянський Союз був союзником нацистської Німеччини, і де треба було говорити про агресивні плани Радянського Союзу. А такий підхід не вписувався в дуже таку чорно-білу картину радянської пропаганди, і сучасну російську пропаганду. Де Радянський Союз є єдиним антифашистом, антинацистом, єдиним, хто постійно і принципово нібито боровся проти Третього Рейху, і кому світ завдячує перемогою над ним. Абсолютно ту саму модель зараз відтворює сучасна російська пропаганда. І вона експортується в світ та Україну, і очевидно, що знаходить навіть певний відгук, особливо в тих людей, які отримали освіту, в першу чергу, радянську. Дотепер у нас були радянські, російські погляди, але те, якою була ця війна для українців, цього недостатньо — український погляд на Другу світову війну щойно формується.
— Звідки взявся термін Велика Вітчизняна війна?
— Термін сам було озвучено ще влітку 1941 року Йосипом Сталіним. Очевидно, що його було підхоплено і розкручено радянською пропагандою. Власне, його завданням було замінити загальновживаний світовий термін "Друга світова війна", скоротивши цю війну до 1941–1945 років, приховавши третину цієї війни. Відповідно, я вважаю, що з історичної точки зору, цей термін цікавий виключно як об’єкт для дослідження інформаційної війни, пропаганди. Але в жодному випадку не варто його використовувати інтерпретуючи події Другої світової війни.
Велика вітчизняна війна — це дуже проста чорно-біла модель Другої світової війни, де є "наші" і "німці". Наші — це звичайно Радянський Союз, який, звичайно, не чинив жодних гріхів, і був єдиним хто переміг німців. А німці — це абсолютне зло, яке треба було перемогти, і врятувати світ. За що ми повинні бути вдячні радянській владі. Насправді, якщо говорити про українську історію, її неможливо зобразити в тій чорно-білій моделі. Тому що українці були і серед умовних наших, – тих, які воювали в лавах радянських структур, – українці були серед умовних "німців". Тобто 250 тисяч українців воювали в тих чи інших формуваннях при німецькій армії.
І українці мали власне окремий, третій чинник цієї війни. Можливо не найбільший, але, як на мене, найважливіший для українців — Українську Повстанську Армію. Через цю армію пройшло близько 100 тисяч людей, і зрозуміло, що це неспівмірно менше, ніж через Червону армію, через яку мільйони людей пройшло. Але, тим не менше, це навіть важливіше. Тому що це був єдиний український суб'єкт, який ставив собі за мету створення незалежної української держави і намагався реалізувати цю мету. І більш того, йому це вдалося таким чином, що практично всі суб'єкти, які діяли в цій війні на території України, зобов'язані були так чи інакше враховувати існування цього суб'єкта — українського визвольного руху. Перемовини з УПА вели і радянські партизани, і польські партизани, і представники німецької окупаційної адміністрації. Кожен з від того ж них зрозумів що це і є той "український чинник", який треба враховувати.
