Куліш-буржуа
"Пантелеймон Куліш хотів дати голос Україні як нації, як культурі і тривалому культурному процесу. Для нього соціальні моменти були дуже важливими: він хотів залучити всі соціальні верстви населення до суспільного життя", – розповідає Михайло Назаренко.
Письменник народився в родині вільних селян, що були свого роду середнім класом 200 років тому: "Головне в нього не те, звідки він походив, а ким він себе відчував. Свого часу він так і не зміг закінчити університет через те, що не довів власного походження. Тому він намагається подолати це завдяки зв’язкам. Сподівався навіть, що після своєї поїздки в Європу йому дадуть місце професора в Петербурзькому університеті. Він ні на кого не покладався, крім як на себе. Це переносилося й на загальну українську ситуацію, якою він її бачив: "Хто ж крім нас, щось зробить для нас самих?".
Куліш-педагог
"Першу частину життя Пантелеймон Куліш був педагогом, хоча слухав в університеті лекції з філософії і права. Проте він був педагогом в душі, тому що він весь час хотів навчати. Як згадується, він вважав, що думка буває або кулішева, або неправильна", – наголошує літературознавець.
Він звертає увагу, що для письменника було характерним часто змінювати власну точку зору: "Те, що він свої думки весь час змінював, означало для нього, що він наближається до якоїсь правди. Дослідники підрахували, що Куліш сім разів змінював погляди з антиімперських на проімперські".
"Від самого початку життя в нього була складна ситуація. Можливо, це також накладається на його постійні зміни точок зору. Пантелеймон кожного разу знаходить щось, що підтверджує чи спростовує його уявлення. Додаймо сюди і його спілкування з поляками, і переїзд до Західної України. Тому його складніше канонізувати, ніж Шевченка, бо можна знайти кардинально різні точки зору зі всіх питань. Хоча ідея автономної України, мови, культури та літератури в нього була від початку до кінця", – розповідає Михайло Назаренко.
Окрім того, в письменника часто змінювалась не лише точка зору на певні речі, але й ставлення до людей, з якими він спілкувався: "У Куліша були й особистісні хитання: часто він звертався до Шевченка, з яким мав непрості стосунки, на "ти", а потім – на "ви", деколи писав українською, а часами переходив на російську".
Куліш-ловелас
"Письменник був бабієм, який весь час шукав недосяжний ідеал як в жінках, так і в Україні. Коли свого часу думав з ким одружитися, обрав Білозерську, бо інша його кохана не могла поділяти його українофільські симпатії", – розповідає літературознавець.
Він пояснює, що коли Куліш серйозно закохувався, він шукав ідеал, ту, яка буде гідною його: "Але коли зрозумів, що він нікому, крім своєї дружини, не потрібен, то станні роки прожив спокійно, а вірші та поеми присвячував своїй жінці".
Куліш-видавець
"Саме з Пантелеймоном Кулішем інституалізується українська видавнича справа. Він видавав і себе, і твори Шевченка, і Квітки-Основяненка, а також безліч маленьких книжок серії "Сільська бібліотека". Для нього це було важливим, як і самоосвіта та письмо", – зазначає Михайло Назаренко.
Навіть у засланні в Тулі український письменник продовжував писати та намагався отримати дозвіл на видання своїх творів.
200-річчя Пантелеймона Куліша: що і коли прослухати на Радіо Культура
ФОТО: Радіо Свобода
