Як кваліфікувати загибель італійського журналіста Андреа Рокеллі, чи співпрацювали італійські правоохоронці з українськими та чому суд призначив більшу міру покарання, ніж просила прокуратура, розповів Українському радіо в програмі "Справа честі" заступник Генерального прокурора в 2016-2018 роках Євген Єнін.
Ведучий:
Любомир Ференс
— Справу Марківа можна поділити на 2014-2017 роки та 2017-2019 роки. Багато кажуть, що це зона бойових дій, отже Рокеллі загинув у зоні бойових дій. Як з юридичної точки зору можна кваліфікувати цю справу?
— До цього часу в нас існує певна правова невизначеність, оскільки військовий стан не оголошений, тому є різні юридичні погляди, як це кваліфікувати. Воєнний стан не був оголошений, але навіть якби й був, у нас в законодавстві містяться норми, які впроваджують відповідальність за воєнні злочини, наприклад, злочини проти гуманності. Водночас для кваліфікації подібних тяжких злочинів треба довести умисел на вчинення цих конкретних дій.
— У 2014-2017 роках цією справою займалася Служба безпеки України. В 2017 році Марківа затримали, адже він має подвійне громадянство і справою активно зацікавилась італійська прокуратура.
— Зазначена справа стала справою честі для італійської Феміди. В 2012 році італійська влада зіткнулась із схожою проблемою, коли її піхотинці у внутрішніх водах Індії здійснили декілька пострілів з корабельної гармати, в зв'язку з чим було вбито декілька цивільних осіб. У внутрішньому плані італійській владі це коштувало посади міністра.
В той час я працював у посольстві України в Італії і всі наші запити отримували відповіді, що досудове розслідування триває і про подальші дії ми будемо повідомлені. Так тривало аж до 2017 року, коли Марківа затримали на території Італії. Це призвело до активізації українських правоохоронних органів, прокуратури. Ми підготували спільний лист, де запрошували італійських правоохоронців прибути на територію України, аби ми продемонстрували їм всі наявні докази. Пізніше стало відомо, що італійська сторона поставила хрест на співпраці з українськими колегами. Їй треба було реанімуватися і довести свою спроможність захищати інтереси італійських громадян. Плюс давайте не забувати російський чинник — загинув російський журналіст. Тільки сторону Росії цікавила демонстрація, що тут, на Сході України, ніяка не агресія, а йде громадянська війна чи внутрішній конфлікт.
— Італійська прокуратура просила для Віталія Марківа 17 років, суддя призначила 24 роки. Ще має відбутися апеляція, однак на чому все ж таки італійська прокуратура побудувала своє обвинувачення, що це навмисне вбивство? Як можна оцінювати доказову базу, а саме слова журналістки?
— Це можна назвати лише непрямими доказами, які в сукупності могли би бути враховані, але будувати на них лінію обвинувачення є недостатнім. Я вважаю, що судді стали свого роду заручниками соціального запиту, який панував в цьому маленькому містечку. Після 2017 року особи, які включилися в захист пана Марківа, були вмотивованими, але не завжди професійними, часто встрягали в особистісні конфлікти з суддями та прокурорами. Тому так, бувають випадки, коли суд може дати більшу міру покарання, ніж запитує обвинувачення. Але цей вирок є непропорційним доказам, які є, і обстановці, яка панувала в момент трагедії.
Нагадаємо, суд італійського міста Павія засудив українського військового Віталія Марківа з Тернопільщини до 24 років ув'язнення. Суд та присяжні визнали його співучасником у навмисному вбивстві італійського журналіста Андреа Рокеллі та його російського перекладача Андрія Миронова 24 травня 2014 року у Слов'янську.
Обвинувачений свою вину заперечує.
Слухати повну версію.
ФОТО: Українське радіо
