В ефірі програми "Непробудні" лідер гурту "Вагоновожатые" Антон Слєпаков розповів, чи повернуться аудіопрогулянки Подолом у супроводі музики "Вагоновожатых", яку музику він слухає та чому не планує спілкуватися з іншими музикантами на фестивалі Atlas Weekend.
Ведучі:
Ірина Саннікова, Олександра Франко, Лесь Мирний
Лесь Мирний: – Чи є в тебе якісь шкідливі звички зранку? Як ти прокидаєшся?
— Прокидаюся досить спокійно. Якщо можна вважати каву за шкідливу звичку, то горнятко кави — це моя найбільша шкідлива звичка.
Олександра Франко: – У вашого гурту є пісня, яку я обожнюю переслуховувати, — пісня "Врізалась в пам'ять". Скільки особисто у тебе врізались у пам'ять спогадів, пов’язаних з гуртом "Вагоновожатые"?
— Чесно кажучи, багато.
Знаєте, на цьому треку на концертах, коли ми граємо з віджеїнгом, ми вмикаємо випадкові кадри. Наші віджеї просять нас здати свої телефони на якийсь час. З наших гаджетів вони скачують усі якісь випадкові фотографії, і вони в режимі реального часу такими проблисками транслюються.
ЛМ: – Давайте від візуального перейдемо до аудіального. Часто ми бачимо на вулицях людей, які ходять у навушниках. Що таке аудіопрогулянки з Антоном Слєпаковим?
— Це було восени, ми зробили 4 чи 5 прогулянок і все, цей проект закрився. Це була презентація на той момент нового альбому "Референс".
ЛМ: — І люди не просять повторити?
— Це був цікавий проект. Просто у кожного проекту є свій термін придатності. Ми це зробили з радіо Аристократи та організацією Pic pic, це була їхня ідея. Я був просто такою ілюстрацією до цього і майже нічого не робив. Я просто там ходив, і наприкінці ми збиралися, пили чай і обговорювали усе це. Це було таке тепле спілкування.
Мені здавалося, що за цю півтори години ми ставали такою "родиною".
ЛМ: — Але при цьому ви не говорили.
— Під час прогулянки — ні. Там усе відбувається у навушниках, є ведучий, який розповідає, що треба робити і куди йти. І є невеличкі мої вставки, де я розповідаю про те, як записувався альбом.
ЛМ: — Розповідають, що місця, які ви обирали для прогулянки на Подолі, є цінними саме для тебе. Які це місця?
— Тепер цю таємницю вже можна розкрити: прогулянка закінчувалася у дворі, де я жив перший рік свого життя. Після народження я жив там з батьками у комунальній квартирі. Зараз у тому подвір’ї класна літня тераса, там чайна, де можна було попити чаю.
На одну з локацій вже не зайти — це Рибальський міст, його зараз розбирають. Це була цікава локація, вона мені подобалась. Там було багато тусовок, вечірок…
ОФ: — А хто приходив на ці екскурсії? Фанати, знайомі чи просто пересічні люди?
— Зазвичай ті, хто знають "Вагоновожатых". Був ажіотаж, дуже швидко закінчувалися місця на цих прогулянках, адже на кожну прогулянку було всього 10-12 місць. На одну з прогулянок прийшло людей 15, не на всіх вистачало навушників та передавачів.
Ми просто гуляли і слухали альбом у такій незвичній атмосфері.
Ірина Саннікова: — З чого ти зазвичай слухаєш музику? Можливо, ти полюбляєш тільки теплий ламповий звук, і не визнаєш новомодних телефонів?
— Я слухаю з різних гаджетів. Я не викинув жодної своєї касети, які я слухав ще у школі, у мене велика колекція касет. У нас вдома є вініловий програвач і досить багато платівок. Я просто слухаю музику у такому обсязі, що мені б не вистачило теплого лампового звуку, тому я слухаю музику і в mp3-форматі на звичайному iPod.
Я слухаю у всіх форматах. Для мене важлива музика. І слухаю я на помірній гучності: щоб і чутно було, і щоб качало.
ЛМ: — Чому ми взагалі про це заговорили: ваш останній альбом вийшов касетою.
— І платівкою.
ОФ: — І платівкою. Але ж касетою! Це ж треба тепер купувати ці старі магнітоли, щоб послухати! Не так багато компаній в Україні зараз займаються записом аудіо на ці старі стрічки.
— Є спеціалісти, і вони ще з давніх часів це роблять, ще з часів касетних лейблів.
Я пам’ятаю, що коли ще я працював у форматі "Я и друг мой грузовик" і випускав перший альбом, тоді ще були касети, і альбом виходив на CD і на касетах. Потім вони зникли. І зараз останній альбом, вже від "Вагоновожатых", є і на вінілі, і на касеті.
Знаєте, багато людей купують альбом просто як дрібничку, на подаруночок. У дітей воно викликає просто природний захват. Вони не дуже розуміють, що це таке, але це дуже кльово.
ЛМ: — Давай прояснимо ситуацію. Ти записав альбом на касеті просто по фану, чи ти насправді любиш звук цього магнітофона?
— Це не те щоб ностальгія… Касети справді цікаво звучать, у них досить цікавий звук, його не зрівняти з mp3, який досить плаский.
І от, ми видали вже дві касети "Вагоновожатых", і третій, наш сольний проект, теж на касеті. Я відкритий до таких експериментів, чому б і ні?
ІС: — А яку музику ти слухаєш? Що у тебе в плеєрі?
— Якби ж так легко було відповісти. Я слухаю тисячі виконавців, формацій. Української музики я слухаю не так багато, але тих же "Онуку", Джамалу, "ТНМК" я слухаю.
ОФ: — А Винника?
— Для мене моветон навіть називати його ім’я.
ОФ: — Цього року "Вагоновожатые" будуть виступати на Atlas Weekend — найбільшому музичному фестивалі в Україні. Чи є виконавці, яких ти хочеш послухати чи з якими ти хочеш поспілкуватися на цьому фестивалі?
— Поспілкуватися я ні з ким не хочу, я не люблю "діставати" людей. Я просто знаю, що це таке, коли ти виходиш після сцени, а до тебе: "О, чувак, давай поспілкуємося! Я тебе бачив у такому-то році, ти там стояв…"
У нас досить затишна і симпатична сцена, на якій ми будемо грати, North Stage. Перед нами грає цікавий російський гурт "АИГЕЛ", після нас грає французький проект Telepopmusik, і на закуску — хедлайнер, якого я дуже давно хотів послухати наживо, UNKLE. Тому я можу навіть не відходити від нашої сцени.
