Як обрати табір, який буде підходити вашій дитині, у скільки років варто їхати вперше та що робити, якщо дитина просить забрати її з табору додому, розповідала Українському радіо в програмі "Жити краще" дитячий психолог Ірина Попович.
Ведучі:
Марина Куликова та Оксана Маловічко
Чи зверталися до вас батьки з проблемами моральних травм дітей, пов’язаних із відпочинком у таборах?
— На жаль, так. Бувало, коли батьки звертались із запитом, що дитина, яку без її бажання відправили в табір й період її адаптації тривав практично цілу зміну, погано контактувала з вихователями і дітьми, погано їла, не брала участі в житті табору. Багато хто з дітей хотів, аби лише батьки їх забрали. В тих, хто лишилися, часто виявлялися невротичні хвороби.
Це означає, що обов’язково має бути згода дитини, аби відправити її до табору?
— Так, адже діти чекають на відпочинок і очікують від нього приємних вражень. Передусім треба пам’ятати, що саме дитині перебувати в таборі, а не батькам. Треба обговорити з малечею її бажання: як вона хоче провести літо, в який табір вона б поїхала. Потрібно орієнтуватися на бажання дитини: куди вона хоче, а не куди практично її готові віддати батьки.
Як батькам зрозуміти, що їхня дитина готова до самостійної поїздки за межі дому? Адже це відповідальність, догляд за собою і т. д.
— Перший критерій, що дитина готова їхати в табір — це її самостійність вдома: якщо вона вміє чистити зуби, складати свої речі, може сама поїсти, організувати побутові моменти, значить вона готова. Друге — це те, чи їздила кудись раніше дитина без батьків, наприклад, до бабусі, чи вона перебувала за містом, приміських таборах, на шкільних екскурсіях. Якщо так, то чи ділиться враженнями, що вона задоволена.
Для кожного психотипу дитини підходить окремий вид табору? Батьки можуть визначити це самостійно?
— Звичайно, що так. Я можу сказати з власної практики вожатої, що сором’язливі діти, які приїздять у табір, часто відкриваються заново: буває, що вони замість імен вибирають нік і у такий спосіб знімаються захисні механізми. Дитина виявляє себе заново.
Проте я б не сказала, що для конкретного психотипу підходить якийсь конкретний відпочинок. Все залежить від підходу табору: в багатьох із них відбувається багато заходів, де діти можуть розкриватись. Я би більше покладалася на вихователів і батьків, які знають особливості своєї дитини і працюють із окремими проблемними аспектами.
Чи варто дитину спонукати їхати, якщо дитина не хоче?
— Передусім, не треба силувати свою дитину їхати. Цей метод не діє, особливо, на підлітків: вони не хочуть покидати свій дім та ґаджети. Найперше треба зрозуміти, чому дитина не хоче їхати, в чому її страх. І підготуватися, прочитати програму табору й усе пояснити наперед.
А якщо все ж не хоче їхати, можна дозволити поїхати не самій, а з друзями?
— Так-так, дуже корисно їздити, особливо, діткам, які їдуть вперше: з братиком, сестричкою чи з другом. Старші, які були в таборах, зазвичай і так дружать між собою і готові поїхати самостійно.
Що порадити, щоб успішно адаптуватись? Як влитись у колектив?
— Насамперед, тут грає вік: перший досвід поїздок у табори варто отримувати з 7-8 років. Якщо ви хочете відправити дитину в табір в 5-6 років, то варто потурбуватися, щоб їхала не сама, а з друзями чи родичами. Наперед варто обговорити, що очікує дитину по приїзді, інакше включиться страх і фантазія. Варто пам’ятати про період адаптації: зазвичай це 3-5 днів, коли діти не знають інших дітей, вожатої. В цей час дитина часто може говорити, що хоче додому, що їй погано, тим паче зараз у кожного є телефон. Тут треба бути чутливим батьком, врахувати, чого дитина боїться, які причини. Тому наперед варто проговорити, до кого дитина може звернутися, якщо їй буде страшно, сумно чи щось болітиме.
Слухати повну версію.
ФОТО: Порадник
