В ефірі програми "Ранковий формат" на Українському радіо дитячий і сімейний психолог, гештальт-терапевт Оксана Сєдун розповіла, як батьки можуть виявити, що їх дитина потерпає від булінгу, та що змінилося з запровадженням адміністративної відповідальності за булінг.
Ведучі:
Владислав Красніцький
Тетяна Дем’яненко
Булінг — це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Близько 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу і 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Такими є основні результати дослідження, проведеного ЮНІСЕФ минулого року. З 19 лютого цього року запроваджено відповідальність за булінг і вже були випадки притягнення до відповідальності батьків тих дітей, які цькували інших.
Гостя програми "Ранковий формат" Оксана Сєдун, дитячий і сімейний гештальт-терапевт, розповідає, що останнім часом питання булінгу стало обговорюватися активніше і батьки стали більше цікавитися, як поводять себе їх діти — чи не проявляють вони агресії до інших або чи не є самі жертвами булінгу.
"Часто про ситуацію булінгу заявляють сторонні спостерігачі, адже сама жертва зазвичай замовчує таку ситуацію, відчуває провину, їй соромно зізнатися своїм батькам, що її цькують, — говорить психолог. — Відстоювати себе в ситуації цькування під силу кожному. Якщо людина має адекватну самооцінку і може не звертати увагу. Якщо ж ні, то треба звертатися до дорослих" — говорить Оксана Сєдун.
Як батьки можуть виявити, що їх дитина є об’єктом булінгу? Якщо дитина сама не розповідає, а надмірно допитувати її, особливо у підлітковому віці — це хибна тактика, дорослі мають дізнаватися з так званих "третіх джерел".
По-перше звернути увагу на спілкування з однокласниками. Читати сторінки школи, класу та однокласників у соцмережах, спілкуватися з іншими батьками. Дитина може відкритися якимось іншим авторитетним для неї людям: шкільному психологу, вчителю фізкультури, класному керівникові — будь кому, хто для неї є авторитетом.
Однак, слід враховувати, що сама шкільна система замовчує цю проблему і часто не дає можливості її вирішити, адже школа не хоче заплямувати репутацію.
Наразі, як зазначає психолог, добре вже хоча б те, що люди звернули на цю проблему увагу.
"Діти по своїй природі — жорстокі, і бажано направляти їх енергію, заповнювати чимось їх час, скеровувати їх у спорт, гуртки. Батьки часто самі занижують самооцінку дітям — своїми недоречними зауваженнями, критикою тощо. Тому на це теж слід звернути увагу", — підсумувала гостя студії.
Прослухати програму повністю можна тут.
Фото: unicef.org
