Голова Фонду родини Богдана Гаврилишина Олена Бекреньова та національна координаторка програми "Молодь змінить Україну" Вікторія Климчук-Длугач в ефірі Українського радіо в програмі "Активізація" розповіли про програму "Молодь змінить Україну", про що мріє сучасна молодь та про закордонний досвід, який молоді люди можуть реалізувати для досягнення якісних перетворень України. А випускник "Молодь змінить Україну-2018" Артем Стельмашов поділився власним досвідом, який він отримав у Німеччині, та про ідеї, які вже вдалось втілити у життя.
Ведуча:
Людмила Тягнирядно
– Як прийшла ідея і коли стало зрозуміло, що ця програма має виникнути і що вона на часі для України?
Олена Бекреньова: Богдан Дмитрович Гаврилишин був, залишається і завжди буде неймовірним патріотом України. Він вірив, що ця країна може змінитися на краще. Для цього вона має всі умови: від людського капіталу до природних багатств, тобто двох базових речей, на яких можна побудувати абсолютно успішну європейську країну, яка може показувати іншим, як потрібно працювати, бути прикладом для інших.
Він розмірковував, яким чином можна було б цього досягти. Він зрозумів, що потрібно вчитися кращим практикам, які вже є зараз в Європі. Він також зрозумів, що трансформацію для України може здійснити саме молодь. Молоді люди завжди більш позитивні і максималісти. Крім того, з’являється нова когорта патріотичної молоді. Такі молоді люди, освічені та професійні, знають, як розвивається світ, дізнаються ще більше завдяки різними програмам, і вже цей досвід використовують для того, аби змінювати Україну.
Богдан Гаврилишин казав, що "для того, щоб передбачити майбутнє країни за 10-15 років, потрібно подивитися, чим мріють і чим живуть активісти, патріоти, молоді люди вже зараз". Тому і виникла ідея програми. Наша програма для молоді від 20 до 35 років, для тих, які визначилися, мають якусь професію і хочуть вкладати свої знання, сили та вміння в розвиток України.
– Про що зараз мріє молодь?
Вікторія Климчук-Длугач: з досвіду проведення програми можу сказати, що молодь зараз мріє про демократичну, прогресивну державу, де дотримуються всіх свобод, де кожна молода людина може бути успішною. Дуже важливо, аби країна давала можливості молоді для того, щоб бути успішними, щоб реалізувати себе у житті, щоб втілювати свої ідеї.
Зараз важливою ознакою активної молоді є те, що вони хочуть робити щось, навіть якщо це бізнес, з соціальним контекстом, вносити туди якийсь активізм, душу, соціальний зміст. Щоб це було не просто заради грошей, а мало якусь вищу мету.
– Якщо говорити про цінності програми, то якими вони є?
Олена Бекреньова: перш за все, це відповідальність. Молоді люди мають бути відповідальними. Якщо говоримо конкретно про програму, то навчальні поїздки до Європи в більшості залежать від того, як група самостійно їх організує, тобто самостійно звернеться до закордонних організацій із запитом про зустріч, самостійно спланує програму цієї поїздки, складе бюджет в межах запропонованої фондом норми. Але це велика свобода, яка є одночасно великою відповідальністю. До того ж, Богдан Дмитрович склав Декларацію відповідальності людини, в якій є 15 пунктів.
– Які з цих пунктів є основними, на Вашу думку? І це Декларація відповідальності лише для молоді чи це загалом бачення, якою має бути сучасна людина?
Олена Бекреньова: ця Декларація загалом для сучасної людини, для відповідального громадянина. Наприклад, пункт перший — говори правду, дбай про своє здоров’я, займайся освітою, виховуй правильно своїх дітей, поважай батьків, вирішуй стільки проблем самостійно, скільки ти можеш це зробити сам, не перекладай це на державу або на якісь інші інституції, дбай про своє суспільство, поважай різні культури.
Таким чином, Декларація створена за принципом наростання. Починаючи від відповідальності щодо себе і закінчуючи відповідальністю до світу. Для того, щоб відбувались глобальні зміни, потрібно діяти локально.
– Якщо говорити про унікальність цьогорічної програми, то яка вона?
Вікторія Климчук-Длугач: як програма ми зростаємо і розвиваємось. Раніше, коли програма тільки розпочиналась, групи, які потім вивчали міжнародний досвід, зазвичай базувались у Києві. Минулого року фондом було прийняте рішення піти у регіони.
Молодь з регіонів незавжди має прямий доступ до цікавих знань, до міжнародного досвіду, і вона дійсно потребує підживлення, нового натхнення, цікавих ідей та навчання. Тому ми зробили 6 локальних шкіл у різних куточках України, які були зосереджені на тому, аби людина навчилась писати та реалізовувати проекти місцевого розвитку. Потім ми відібрали найбільш ефективні та найбільш вдалі проекти.
– Про що були ці проекти і які питання на місцях хоче вирішувати молодь?
Вікторія Климчук-Длугач: ми не надто обмежували учасників у тематиці проектів, тому у нас були дуже хороші екологічні проекти, були проекти соціальної згуртованості, були проекти про підзвітність влади громаді починаючи, проект по пропагуванню донорства крові. Тобто були найрізноманітніші проекти.
– Як обирали кращих?
Вікторія Климчук-Длугач: переможців ми обирали таким чином, коли ми бачили уже за кілька місяців результати їхньої діяльності, їхніх проектів: наскільки вони живі, наскільки вони здатні до масштабування, що взагалі було зроблено, яке було охоплення. Але і сам учасник має бути підготовленим, щоб отримати міжнародний досвід.
– Скільки було взагалі проектів і скільки проектів потім було відібрано?
Вікторія Климчук-Длугач: загалом було 99 проектів, які реалізовувались у 6 містах. З них — 36 учасників здобували закордонний досвід, а 18 отримали невеличку фінансову допомогу для реалізації їхніх проектів.
– А що далі?
Вікторія Климчук-Длугач: протягом 5 робочих днів вони перебували за кордоном. Вони самі склали програму, поїхали, здобули досвід. В основному, це був досвід, який найбільш корисний для їхньої поточної діяльності. По приїзду додому вони ці знання активно використовують у своєму повсякденному робочі житті і у своїх проектах.
Дуже важливий момент з корисними зв’язками, які вони там здобувають.Тому що іноді молоді люди просто не можуть знайти закордонних партнерів для свого проекту чи своєї ідеї або просто набратися натхнення у цих людей. І вони їх там знаходили.
– Якщо говорити про країни, які були обрані. Польща, Австрія, Норвегія, Швеція, Швейцарія та Німеччина — це, на думку Богдана Гаврилишина, є країни, які активно розвиваються за 4 критеріями, а саме: політична стабільність та демократія, економічний розвиток, соціальна захищеність та гармонійна взаємодія людини і довкілля. Чому були обрані саме ці країни? Чи дійсно варто у наш час орієнтуватися саме на них?
Олена Бекреньова: ці 6 країн були обрані саме тому, у кожній з цих країн збережені ці 4 критерії. Польща була додана в останню чергу як дуже вдалий і сучасний зразок перетворень. Європейські країни, про які ми згадували, вже дуже давно живуть за такими усталеними, стабільними правилами. Все працює чудово, і вони іноді забувають, як країна до цього дійшла. Україна зараз перебуває у стадії активних перетворень, тому дуже цікаво подивитися на досвід країн, які нещодавно пройшли такий досвід, тому й було обрано Польщу.
У кожній з цих країн Богдан Дмитрович виділяв окремі теми, на які було б варто звернути увагу додатково. Наприклад, якщо мова йде про Швейцарію, то кожна група звертала увагу на децентралізацію. Також там винятковою є система освіти. У Німеччині завжди говорили про таке явище, як ко-детермінація,коли робочий клас бере учать у прийнятті рішень, тому суспільство рівномірно розподілене в плані благ.
І коли говорили про економічний добробут, малося на увазі, що в цих країнах є багаті люди, але немає бідних людей. Якщо ми беремо до уваги, наприклад, Швецію, там дуже важлива соціальна складова, соціальні інституції, наприклад, трудові союзи чи організацію по захисту прав робітників. Це сильна ланка, яку Україні потрібно запозичувати. У Норвегії можна дізнатись про джерела альтернативної енергії, планування майбутнього та фонд майбутніх поколінь, який є унікальним для Норвегії, а саме: як можна жити на нафті і зберігати мільярди для майбутніх поколінь.
У кожній країні є свої особливості, але об’єднує їх те, що країни добре функціонують як системи. Різні елементи співпрацюють між собою в гармонії.
На фото: голова Фонду родини Богдана Гаврилишина Олена Бекреньова, національна координаторка програми "Молодь змінить Україну" Вікторія Климчук-Длугач та ведуча Людмила Тягнирядно
– Артеме, чому Ви обрали навчальний візит саме до Німеччини і що саме Ви досліджували у цій країні?
Артем Стельмашов: дуже цікаво нам було вивчити взаємодію з громадськістю, оскільки я працюю в Київській міській раді і для мене взаємодія з громадськістю і участь у прийнятті рішень владою саме представників громадськості є ключовим елементом роботи. Тому нам було дуже цікаво, як у Берліні та Дрездені було організовано саме цей напрямок роботи. Тому нам на користь пішов візит саме до міської ради, до парламенту Берліна і дуже цікавим було спілкування в одному з районів Берліна про те, як вони роблять громадський бюджет.
Ми привезли дуже багато ідей в Київ. Наприклад, ми внесли дуже багато пропозицій щодо відкритого простору, який відкрився в Київській міській раді. А також привести пропозицію щодо подання проектів на громадський бюджет протягом усього року, і ми плануємо це з наступного року запроваджувати і в Києві.
– Що найбільше Вас вразило з того, що поки що не вдається втілити в Україні?
Артем Стельмашов: найбільше вразила відкритість влади і її взаємодія з громадськістю. Громадяни можуть прийти на прийом й вирішити питання, у той час, коли у нас є складні системи по вирішенню подібних питань. У них взаємодія налаштована простіше. Також нас вразило питання довіри. У них немає багато захищених електронних систем для голосування. Вони голосують підняттям руки або входження у праві чи ліві двері.
Прослухати повну версію.
На фото: голова Фонду родини Богдана Гаврилишина Олена Бекреньова, національна координаторка програми "Молодь змінить Україну" Вікторія Климчук-Длугач та ведуча Людмила Тягнирядно
