До 2016 року цей проект називався We Are, існував у самодостатньому режимі і був відомий лише невеликому колу меломанів. А як охрестив себе LETAY –одразу злетів у стратосферу українського шоу-бізнесу. Цього року LETAYвдруге штурмуватиме Нацвідбір Євробачення з піснею "Моя мила". Фронтмен проекту LETAYІлля Рєзніковпобував в ефірі шоу "РанокПРО" і розповів, чим сьогодні дивуватиме на Нацвідборі.
Ведучі:
Ольга Бабчук, Павло Туптинський
Ольга Бабчук: – Після перейменування гурту ви випустили трек "Світ чекає", який одразу приглянувся українським меломанам. Невже справа у назві гурту, назвався LETAY – і полетів?
– Ви так сказали, вийшов "Світ чекає" – і все вдалося. Насправді пісня вийшла, і її спочатку ніхто не помітив. Потім я брав з нею участь у відборі на Євробачення. Тоді сказали, що пісня гарна, але в мене не було шоу на той момент, і воно теж, у принципі, пройшло непомітно. А після того вона стала саундтреком до шоу "Топ-модель по-українськи". І вже тоді люди почали її впізнавати і вона стала народним хітом.
Так само трапилося і з піснею "Кохайтесь". Вона так само вийшла відразу після "Світ чекає". Я ще на той момент жив у Харкові і просто випустив її самотужки. Нічого не трапилося. Після того я брав участь у конкурсі "Хіт-конвеєр", я його виграв, вийшов кліп – я його отримав від каналу М2. І тільки після того, як вийшов кліп, вона потрапила на радіо. І так далі. Таких історій дуже багато.
Не знаю, як в інших, можу казати тільки за себе. Я можу щось випустити – і воно пройде непомітно. А потім будуть якісь ще фактори, і всі скажуть: "Вау, яка пісня!"
ОБ: – Це дуже потужна риса характеру – не здаватися. Вийшла пісня – її ніхто не помітив, пішов на Євробачення – і не пройшов. А от не зупинятися і творити далі – у тебе це така вроджена риса характеру?
– Я можу сказати, що грає більше трьох років, може, навіть менше, є така риса. Тому що займатися музикою – це найневигідніше діло. Якщо людина продовжує займатися музикою – вона просто продовжує постійно лізти на стіну. Треба бути дуже великим мрійником, щоб випускати свою музику.
Якщо ти хочеш зробити щось нове, треба бути мрійником. Треба розуміти, що в тебе є така мрія, і якщо ти будеш рухатися вперед, одного дня все вийде. Тільки так.
Павло Туптинський: – Цей оптимізм у тебе присутній і в піснях, і в творчості, і в житті…
– Це не оптимізм. Це прагматизм. Я просто за своїм досвідом бачу, що якщо ти б’єш в одну точку, то рано чи пізно щось вийде.
Хоча якщо чесно, воно навіть не так. Ти б’єшся в стіну, а стіну не можна пробити. Ти б’єшся в неї, тому що не розумієш, як знайти двері. Ти б’єшся, б’єшся, а потім дивишся – ось, поруч двері. Весь час були. І тоді ти проходиш далі.
Все-таки це досвід. Досвід і знання, чого ти хочеш від себе і від людей. Як все працює. Якщо б, наприклад ,мої нинішні знання дати мені десять років тому, я думаю, що все пройшло б набагато швидше. А якщо наприклад, дати мені знання, які у мене будуть через десять років – ще швидше.
ОБ: – На попередньому Нацвідборі тобі не вистачало шоу, не вистачало бек-вокалу. Ти просто вийшов і співав. Ти зробив свої висновки цього року?
– Я зробив це раніше. У тому ж 2017 році я брав участь у конкурсі "Хіт-конвеєр". Якраз тоді я вже зробив і шоу, і бек-вокал, і все-все-все. І його виграв. Звичайно, це був такий досвід, який мені допоміг зрозуміти, що треба робити.
Ти б’єшся в стіну, тому що не розумієш, як знайти двері. Б’єшся, б’єшся, а потім дивишся – ось, а поруч двері. Весь час були.
До речі, з піснею "Світ чекає", з якою я брав участь у попередньому Нацвідборі, пов’язана цікава історія. Я спочатку написав слова "Світ чекає, доки люди роблять мости", тобто наводять мости між собою. І люди завжди чують там "пости". "Люди роблять пости". Я думаю, блін, який сенс прикольний. І все, тепер співаю "Світ чекає, доки люди роблять пости". Хтось сидить і робить пости в Інтернеті, а хтось робить свою справу.
Читайте також: THE HYPNOTUNEZ: "Якби Нацвідбір проходив не в Україні, то шансів у нас було б трошки більше"
ОБ: – Якщо говорити про цьогорічний Нацвідбір – чому ти обрав пісню "Мила моя"? Не боїшся, що вона не підійде до формату Євробачення?
– Якщо говорити чесно, я нічого не вибирав. Це просто пісня, яка на даний момент остання. І була пропозиція взяти участь у Нацвідборі, і звісно, я пішов з цією піснею.
Я ніколи не думаю про формати, я їх взагалі не вмію робити. Тому я нічого спеціально (для Нацвідбору – ред.) не робив. В мене є пісня, є Нацвідбір, і я на ньому виступлю.
Іноді я переглядаю коментарі, і бачу, що люди повторюють чиюсь думку і пишуть "це неформат". Але якщо насправді подивитися на конкурс Євробачення, можна побачити, що так, є формат якийсь – шведський, балканський, турецький, а є неформат. Наприклад, у 2009 році переміг Олександр Рибак. Це ж неформат! Або переможець Євробачення–2017 від Португалії. Це ж теж неформат. Якщо подивитися, думаю, будуть ще приклади.
Тому немає сенсу думати, формат чи неформат. Треба просто робити те, що тобі подобається і співати свою пісню.
Я взагалі думаю, що це насилля, коли ти робиш якийсь формат. Це як? Сідаєш і починаєш писати щось спеціально? Я так не вмію.
ОБ: – Тебе не лякає кількість учасників на цьогорічному Нацвідборі? Чи ти просто береш участь, тому що хочеш її взяти?
– Я не беру участь у Націвідборі тільки заради участі. Я не пишу пісні, просто щоб писати пісні. Артист пише пісні, щоб співати. Євробачення – це гарна можливість показати за три хвилини свою творчість мільйонам людей. Звичайно, я хочу, щоб були ще три хвилини, не просто півфінал, але й фінал і так далі.
Мені подобається фраза "Роби, що повинен, і хай буде, як буде".
У мене перед концертом завжди мандраж. Руки-ноги трусяться, але коли виходжу на сцену, все добре. Я просто дуже не люблю чекати.
ОБ: – Як виглядатиме твій виступ на Нацвідборі?
– Це мій сольний проект, але виглядатиме воно як бенд. У нас є барабанщик, Андрюха, є дві бек-вокалістки, Яна і Даяна, і ще буде дві невідомих персони. Я просто не хочу розказувати, яке шоу буде. Це буде перфоманс.
ПТ: – На Євробаченні часто перемагають або шоу, або фріки. Ти з яких?
– Не знаю. Можливо, фрік.
ОБ: – Хто тобі робить аранжування?
– Аранжування сам роблю. І не тільки собі.
В мене є клавіші, маленька клавіатурка на дві октави. Я там все роблю, і мелодії граю, і всі партії пишу, і стучу в барабани.
В мене є спеціальна штучка, пед, за допомогою якого можна прописувати барабани. Але я не звик до того, я просто стучу по клавіатурі, там де ноти. Буває, якщо ідей не вистачає, просто починаєш стучати навмання.
ОБ: – Ти починав з англомовної творчості, але зараз поставив її на паузу. Це твій свідомий підхід?
– Скажу чесно: коли я починав писати, я просто не вмів писати українською або російською так, щоб це було круто. Тому що коли тобі 18, і ти маєш написати про життя, про свій досвід, ти ще не пожив і ще не відчував того, про що ти хочеш написати. А англійською – це відсторонено. Ти послухав багато пісень, набрав красивих слів, фраз – і написав.
А зараз у мене вже є досвід, я знаю, про що я хочу писати. І це великий кайф – писати мовою, яку ти розумієш, і яку люди розуміють.
Сьогодні, 9 лютого у прямому ефірі на телеканалах UA:Перший та СТБ відбудеться перший півфіналу Національного відбору на Євробачення–2019.
Учасники виступатимуть у такому порядку:
1. The Hypnotunez
2. LETAY
3. VERA KEKELIA
4. ЦеШо
5. YUKO
6. MARUV
7. Brunettes Shoot Blondes
8. BAHROMA
