Екс-директор Польського інституту: найцікавіша культура народжується в тих країнах, де є система її підтримки

Екс-директор Польського інституту: найцікавіша культура народжується в тих країнах, де є система її підтримки

Колишній директор Польського Інституту у Києві, куратор багатьох міжнародних мистецьких проектів Єжи Онух в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні.Вдень" поділився своїми думками щодо ролі культури в людському житті та того, що відбувається з українською культурою сьогодні.
 
Ведуча: Галина Бабій
 
Якою буде роль культури у світових процесах наступного року? Чи буде вона основою для позитивного поступу людства, чи нею і далі будуть нехтувати, а робити ставку на економічні, політичні, геополітичні проекти?
 
— Для мене, є дуже проста відповідь, про яку я багато писав. І політика, і економіка — це частина нашої людської культури, а не навпаки. Я дійшов до цього висновку, коли років 10 працював як спеціальний дипломат, який займається справами культури для польського уряду. Дуже часто кар'єрні дипломати мали інструментальний підхід до культури, тобто використаємо культуру для чогось. Тоді я дуже просто їм казав: друзі, дипломатія є частиною культури, а не навпаки. Треба дивитися з цієї точки зору. Ми дуже часто обмежуємо наше розуміння культури тільки до того, що називається “художньою культурою”. Нам здається, що ходити в театр, дивитися кіно...
 
Це в кращому випадку, суцільне розуміння культури здебільшого зводиться до того, щоб ходити в караоке...
 
— Це все наша культура. Очевидно, що є певні механізми, через які можна впливати, регулювати її, але все-таки це наша культура, яка є найцікавішою, коли розвивається органічно — без спеціального тиску, але, очевидно, треба розуміти, що вона дуже пов'язана зі станом економіки і позицією держави. 
 
Якщо ви подивитесь на історію людства і цивілізації, то очевидно, що найцікавіша культура народжується в країнах, де є система її підтримки. Візьмемо Флоренцію епохи Медичі. Там була династія місцевих олігархів, які вирішили, що культура — це спосіб, в який вони можуть існувати і фінансували культуру. 
 
Дуже часто кажуть, і це в певній мірі відноситься до України, що олігархат не зацікавлений. Але я дам вам зразок сучасної держави, завдяки якій був побудований була побудована сучасна культура — це Бразилія. Вона тим відрізняється від інших країн Латинської Америка, що бразильський олігархат, який був побудований на каві, був дуже зосереджений на Бразилії. Вони в певний момент вирішили, що вехікулом побудови позицій держави є інвестування в культуру. Чому з'явився бієнале в Сан-Паулу? Тому що бразильські олігархи вирішили, що на це треба давати гроші і це потрібно. Кожен бієнале, який відбувається що два роки, якийсь з олігархів вирішує бути головним спонсором.
 
Ви повертаєте мене до вашої думки, яку ви висловили в одній статті, мовляв, українці, зробіть щось для себе культурно вагоме і тоді воно буде мати вагу в світі, а не робіть щось на експорт. Як це стимулювати? 
 
— Треба від ранку до вечора про це говорити, воно само собою не зробиться. Має бути якась згода між нами, що це важливо і про це треба говорити і стимулювати. Коли я говорити про прогнози, я б сказав, що це мій прогноз і діагноз одночасно, те дуже важливе, що відбулося цього року — це створення  трьох нових інституцій культури: Інституту книги, Українського культурного фонду і Українського інституту.
 
Для мене з цих трьох інституцій найбільш важлива — Український культурний фонд, який по-суті має місію підтримувати народження нових ініціатив, творів і так далі. Тут з'являються певні можливості промоції речей, які з точки зору освічених людей є важливими.
 
Слухати повну версію.