Стихійна хвиля демонтажів і пошкоджень пам'ятників комуністичним діячам розпочалася 5 років тому з повалення пам’ятника Леніну в Києві на Бесарабці. Про спадок тоталіталиризму і його значення для сучасників в програмі "Культура.Live" розповіла мистецтвознавиця Євгенія Моляр.
Ведучі:
Людмила Ляхевич, Денис Денисенко
"Декомунізаційний процес, який триває в Україні, це не стільки засудження пропаганди, скільки заміна контенту цієї пропаганди. Тобто форма пропаганди залишається, а змінюється тільки її зміст. Процес "ленінопаду", який стимулював введення законів про декомунізацію, позиціонувався як суспільний запит. Але очевидно, що цей суспільний запит виконувався учасниками певних політичних та патріотичних організацій. Очевидно, що процес був певним чином організований", — говорить Моляр.
Мистецтвознавиця зауважила, що важко порівнювати повалення пам'ятників Леніну з процесом декомунізації загалом, тому що Ленін фактично стоїть окремо від радянської спадщини.
"Процес здорової декомуназації полягає в тому, щоб можна було відділяти злочини тоталітарного режиму від культурного чи наукового поступу. Сьогодні весь радянський період сприймається у нас негативно, що є великою втратою для української культури", — додала Моляр.
Євгенія Моляр говорила про те, що важливо оцінювати артефакти, які було створено в радянський час, з позиції музейного мислення, й те, що було створено, має зберігатися в пам'яті та культурі. За словами мистецтвознавиці, цього не можна просто так позбуватися, адже воно було створено українськими людьми та було частиною нашої історії.
"Мені здається, що якщо ми будемо продовжувати цю традицію монументальної пропаганди, то виходить, що ми не боремося з нею цілком, а лише з одним її проявом. Доки будемо ставити нових ідолів, то в нас нічого не зміниться, поки ми самі не переосмислемо монументальну традицію", — сказала Моляр.
За словами мистецтвознавиці Моляр, людям епохи постмодернізму важко точно визначити, чим же є твір мистецтва, адже за постмодерною традицією все, що створюється, може бути мистецтвом, а кожен може бути художником.
"У нас в країні нищать пам'ятники та монументальні пано радянського періоду, при цьому чудово функціонує Спілка художників, яка була утворена в 1937 році для того, щоб такі твори створювати і захищати. Ми боремося з наслідками, тому якщо не хочемо повторювати традицію пропаганди, то треба змінювати комеморативну традицію", — зазначила Моляр.
У квітні 2015 року Верховна Рада схвалила закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» або так званий закон про декомунізацію.
Закон засуджує комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначає правові основи заборони пропаганди їхньої символіки. За останніми даними Інституту нацпам'яті, на виконання цього закону в Україні, зокрема, відновлено понад 300 історичних назв населених пунктів, з них близько 70 належать до культурної спадщини корінних народів та нацгромад України – кримських татар, болгар, греків, євреїв.
Прослухати детальніше можете за посиланням
Фото взяте на сайті Українського інституту національної пам'яті
