Професор Бистрицький про Біловезьку угоду: це була приватизація ідентичності та відчуття повернення країни

Професор Бистрицький про Біловезьку угоду: це була приватизація ідентичності та відчуття повернення країни

Про річницю Біловезької угоди в програмі "Культура.Live" говорив доктор філософських наук, професор, завідувач відділом Інституту філософії Національної Академії наук України імені Григорія Сковороди Євген Бистрицький.

Ведучі:

Олена Гусейнова, Василь Шандро

Чи вживали слово "совок" у 80-тих?

Ні, тоді не було цього слова. Я думаю, що воно виникло після навальної агресії Росії, адже тоді стало ясно, що вона представляє собою повернення до таких традицій і радянської ментальності. Сьогодні, мабуть, під "совком" ми маємо на увазі патерналістський спосіб думки, коли є певне начальство, яке допомагає владнати ваше життя.

Якщо говорити про декомунізацію, то ті її зовнішні прояви, які ми зараз маємо, а саме знищення радянської символіки, перейменування вулиць, руйнування пам’ятників є прекрасним способом, але "совок" продовжує залишатися. Наприклад, у вигляді привілеїв для нашої топової еліти. Комуністичний "совок" дуже глибоко просякнув у наше суспільство, тому повільно виходить його позбуватися. Вихід із стану комунізму до стану національної демократії вимагає зміни поколінь.

Що означає радянський спосіб ведення політики?

Це, певно, адміністративно-командний стиль керування. Саме він був типовим для всіх 70-ти років Радянського Союзу. Існувала політична еліта, яка фактично приймала всі важливі стратегічні рішення. Ці рішення, звичайно, приймалися закрито, кулуарно, без обговорення. Така адміністративно-командна система існувала фактично до Майдану, хоча після нього ще кілька років вона теж зберігалася. Лише у минулому році активно почали впроваджувати те, що руйнує адміністративно-командне прийняття рішень — директорати. Тому тепер прийняття важливих рішень робиться не одноосібно.

Публічна політика активніше входить, принаймні, до виконавчої влади. Набираються люди, які здатні виробити спільну політику на основі різноголосся думок різних груп населення, які зацікавлені в реформах. Ми повільно, але просуваємося у публічній комунікації, що також є подоланням "совка".

Чому нам Біловезька угода говорила про початок хороших речей, а Росії - про їх закінчення?

Фактично, росіяни ототожнювали себе, починаючи із середини 90-х, зі старою імперією. Особливо це почало проявлятися після Чечні, коли вони знову почали відновлювати образ імперії, яка контролює ті етноси, які проживають на її території. Тому для них розвал Союзу виглядав як крах. Якщо взяти те, що відбувалося в Біловезькій Пущі, то найбільш активним захисником того, щоб підписати цю угоду, яка фактично розвалила Союз, був Єльцин. Вони вже приїхали з якоюсь ідеєю підписати такий договір, який би юридично завершив історію Радянського Союзу. Кравчука штовхав підписати цю угоду й референдум, який був першого числа.

Фактично, і Єльцин, і Кравчук, і Шушкевич відчули потребу націоналізації країни, навіть більше, для Кравчука це був шанс стати повним керівником території, це своєрідна приватизація влади. Наш народ нарешті почав відчувати, що може отримати власну країну, а не безкольорове загальне братство Радянського Союзу. Це така собі приватизація ідентичності, відчуття того, що ми повернули собі країну.

Що таке радянська освіта і культура? Чи є вона присутньою зараз?

Є декілька рівнів, на яких вона присутня. Для мене, це є плагіат. Для радянських науковців, не думати самому було типово. Списування є типовим підходом комуністичної ідеології. Наприклад, коли переписували цитати Маркса та Енгельса і на основі цього створювали власну роботу, то це було нормальним явищем. Ця частина досі залишається в освіті, таке собі невміння самостійно думати або сподівання, що хтось подумає за тебе.

Якщо говорити про школи, то в радянській освіті був присутній вчитель, який є повним авторитетом і його думка правильна завжди. Зараз ми намагаємося втілити діалогову систему навчання, де учень має голос та може висловлювати свою думку. Схожість радянської культури та сучасної в тому, що її досі фінансують за залишковим принципом.

Нагадаємо, що 8 грудня  1991 року президент України Леонід Кравчук, президент Росії Борис Єльцин та голова Верховної Ради Республіки Білорусь Станіслав Шушкевич у Біловезькій Пущі підписали Біловезьку угоду. Цим документом оголошувався розпуск Радянського Союзу та утворення Співдружності Незалежних Держав.

Прослухати детальніше можете за посиланням

Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич і Борис Єльцин підписують  Біловезьку угоду, фото - .wikipedia.org