"Я – людина виконавча. Як скажуть, так і зіграю": Андрій Куликов про зйомки у фільмі "2020. Безлюдна країна"

"Я – людина виконавча. Як скажуть, так і зіграю": Андрій Куликов про зйомки у фільмі "2020. Безлюдна країна"

В Україні з 22 листопада в обмежений прокат вийшов фільм "2020. Безлюдна країна". У картині описується Україна 2020 року, яку через відкриті кордони покинуло практично все її населення. Журналіст "Громадського радіо" Андрій Куликов, що зіграв у стрічці роль останнього президента України, розказав в ефірі ДеньПРО, як проходили зйомки, чим цікавий жанр "псевдодокументалістики" та чому він, Андрій Куликов, не залишить Україну.

Ведучі:

Ганна Матвійчук, В’ячеслав Ільїн

Андрій Куликов. Фото theopenasia.net

Вячеслав Ільїн: – "2020. Безлюдна країна" – це ваш перший експеримент на знімальному майданчику, чи у вас вже є певний акторський досвід?

– Не перший. Я знімався у ролі людини, яка знімається у ролі Тараса Шевченка, узимку 2014 року у фільмі "Кобзар". За відгуками, вийшло непогано. До того у мене були дві ролі у серіалах. Одна з них називалась "бізнесмен №2". При цьому мене навіть переозвучили, бо за сценарієм потребувалось, щоби бізнесмен розмовляв із акцентом, за яким можна було б здогадатись, що він з Кавказу. А друга роль була у досить відомому російському серіалі, задовго до війни. Я знімався у ролі ведучого політичного ток-шоу.

ВІ: – Ви себе вважаєте більше драматичним чи комічним актором? Чи, може, фарсовим?

– Все залежить від режисерської настанови. Я – людина дуже виконавча. Мій знайомий оператор казав: "Оператори – вони ж як діти, їм що покажеш, те вони й знімають". От і я приблизно такий актор. Мені як скажуть, те я й зіграю.

Ганна Матвійчук: – Стрічка "2020. Безлюдна країна", у якій ви зіграли, знята у жанрі "мок’юментарі". Що цей жанр передбачає?

– Жанр "мок’юментарі" передбачає, що фільм можна сприйняти як документальний, але насправді він ігровий. "Mock" з англійської – це не тільки "насміхатися", але ще й "муляж", "підробка". Виходить, "мок’юментарі" – це "нібито документальний фільм".

Є чимало таких стрічок в американській традиції. Наприклад, найвідомішим, або принаймні таким, що зібрав найбільше глядачів, є "The Blair Witch Project" ("Відьма з Блейр: Курсова з того світу" – ред.). Але він не був першим.

Дехто каже, що "The Blair Witch Project" був злизаний з іншого фільму. Але такий же закид я уже чув і щодо "2020. Безлюдна країна", бо пригадують, що у проекті Зеленського був подібний епізод.

ГМ: – До речі, так, у серіалі "Слуга народу" є епізод, де головний герой, президент, прокидається, виходить на вулицю, а країна порожня. Аналогія простежується.

– Цілком можливо. На виправдання я можу сказати, що я майже не дивився серіалу Зеленського, а цей епізод не бачив точно.

ВІ: – Наскільки несподіваною для вас стала пропозиція зіграти останнього президента України?

– Кастингу не було, тому що фільм знімався взагалі без жодного бюджету. Корній Грицюк, режисер і автор задуму, навмання писав, телефонував… Я не одразу погодився, бо я спершу подивився, що Корній знімав до того. Він зняв один чи два документальні короткометражні фільми. Я вирішив, що з цією людиною можна мати справу, і приєднався до проекту. Так що ні в мене вибору не було, ні у нього, напевно, великого вибору не було.

ГМ: – Після перегляду фільму постало таке питання: чи не забагато у стрічці прокомуністичної пропаганди? Щонайменше троє героїв фільму висловлюють ностальгію по радянському минулому.

–  Тут може бути абсолютно різне сприйняття, незалежно від віку. Я знаю людей, які і в радянський час не сприймали комуністичну пропаганду, і таких, які і зараз в ній. Людей, які ностальгують за Радянським Союзом чимало. І навіть у мене іноді щось таке проривається.

ГМ: –Це, певно, ностальгія за молодістю.

– Я не знаю, хто це сказав першим, але так, це, мабуть, теж справедливо.

ГМ: – Під час зйомок фільму, як вдалося досягти ефекту абсолютної порожнечі в містах, на вулицях?

– Знімали і вночі, і вранці. Насправді є моменти, коли можна побачити порожнє місто. Важливо ж ще, як знімати. П’ятьох людей, які зібралися на мітинг, можна перетворити на п’ять тисяч і навпаки.

Спершу, коли знімали, спеціально шукали такі "порожні" місця. А потім головний оператор фільму, який працює на телебаченні , під час відряджень кудись виходив рано-вранці або пізно ввечері і знімав (порожні міста ­– ред.).

ВІ: – Коли режисера фільму "2020. Порожні міста" запитали про те, чи залишив би він країну, якби сталася можливість, він сказав, що ні. А ви?

– А я виконав гасло "Їдьте, та повертайтеся". Я вісім з половиною років працював за кордоном. А зараз – ні. Я думаю, усе, що можна було взяти для моєї кваліфікації, роботи і добробуту за кордоном, я уже взяв. І в Україні для людей, які хочуть працювати, насправді перспективи для самореалізації набагато більші, ніж практично будь-де за кордоном, за винятком деяких специфічних галузей.

Якщо ти хочеш і вмієш працювати – можливості є. Інша справа, що платять не так добре.

 

Нагадаємо, з 29 листопада по 2 грудня у київському кінотеатрі "Ліра" проходить перший кінофестиваль "Київ. Із кінематографом у серці". У рамках фестивалю можна переглянути, серед інших, фільм "2020. Безлюдні міста" та зустрітися з режисером фільму Корнієм Грицюком.

 

Слухай більше в ефірі UA:Радіо Промінь!

 

Матеріал підготувала Анастасія Руссу