«Бієналє довіри» у Львівському центрі Шептицьких

«Бієналє довіри» у Львівському центрі Шептицьких

Бієналє довіри відбувся минулих вихідних у Львові. Під час нього зібралися навколо круглого стола дослідників, підприємців, управлінців, освітян, активістів, котрі зацікавлені в тому, щоб наша держава розвивалася за цивілізаційними законами і нарешті стала повноцінним членом сім'ї європейських народів. Зрештою, кажуть, що недовіра це саме те, що заважає нам з постійного історичного кола.
В ефірі Укаїнського радіо експерт з довготермінових стратегій Євген Глібовицький розказав про цю подію.
 
Хто ініціював захід і поставив питання довіри, як наріжного каменя нашого існування, сьогодні?
 
Євген Глібовицький: Питання поставило життя. Без довіри дуже важко рухатися вперед. Бо брак довіри накладає на податок дії, яку ми робимо в житті. Довіра лежить в основі багатьох матеріальних речей. Довіра є шляхом до щастя. Брак довіри формує атмосферу підозри і вимагає від нас постійно бути в мобілізованому стані, чекаючи на атаку. Наявний приклад - російська держава, суспільство основане на недовірі. Якщо описувати перехід, який здійснює Україна, що називають цивілізаційним переходом, це тривалий перехід. Він триває десятиліттями. Такий перехід чітко видно у побутових історія. Згадайте, як на початку 90-х виглядали магазини: ми мали товар, продавця, покупця і прилавком між ними. Якщо ми хочемо щоб купити, то продавець має нам подати. Ми зараз переходимо в моделі, де покупець кладе собі що хоче і потім на касі розраховується. Через якийсь час ми прийдемо до того, що каси стануть автоматизованими і касирів не буде. Теж саме з потягами у звичайному потязі у перед входом показуєте свій квиток, то в інтерсіті ви сідаєте на своє місце і тоді, коли потяг рухає, стюард перевіряє ваш квиток.
Подію ініціювали частина львівських інтелектуалів і кілька представників суспільних трансформацій. В процесі зустрічей і конференцій подумали те, що було б непогано заснувати захід, де можна такі питання обговорювати.
 
Чому недовіра стала такою домінантною у суспільстві? Чому ми не сподіваючись, що ми зробимо комусь біду, чекаємо цього від іншого?
 
Євген Глібовицький: Я думаю, ми дуже недооцінюємо наскільки ми травмованим суспільством. Ми в 20 столітті пережили кілька катастроф протягом тривалого часу. Вони були різні, в різних поколіннях. Я би сказав, ми є нащадками тих, хто не довіряв; ті, хто довіряли не вижили. Тому базова недовіра присутня і здається багатьом людям раціональною.
 
 
Послухати повну версію програми
 
Слухайте програму "Сьогодні.Вдень" з 13.00 до 15.00!