Анна Яковенко: Булінг існуватиме до того часу, поки не буде покарання

Цькування у школах. Чи часто діти стикаються з агресивними переслідуваннями у дитячих колективах? Хто відповідальний за виховання дітей?

В ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Зранку" про булінг у дитячих колективах  свої думки висловила керівник Сімейного центру психології та розвитку "ГородОК" м. Суми, дитячий і сімейний психолог Анна Яковенко.

Наскільки розповсюджене в українських школах таке явище як булінг? Наскільки педагоги навчились цьому зараджувати, бо раніше це було дуже великою проблемою?

Так, дійсно ми стикаємося з таким явищем. Булінг є не тільки в школах, ми стикаємося з цим явищем і у вищих навчальних закладах. Бувають навіть суїцидальні випадки.  Ролевий розподіл є завжди в замкнених системах. А школа - це і є замкнута система. Друге питання, коли мова йде про дітей, і вони ще не такі усвідомлені як дорослі. Але вчителі поставлені так у шкільній системі, щоб вони виховували людяність, всі людські прояви, у тому числі і співчуття, толерантність. Якщо розглядати минулі роки, то ставка вчителя, який вів класи, вона складалася з годин на виховну роботу, то зараз це дуже урізано. Можливо тому,  а можливо ще з якихось причин учителі менш мотивовані, щоб формувати таку людяну свідомість в учнів. Відбуваються перекладання цієї відповідальності - школа говорить, що дітей мають виховувати батьки, а  батьки говорять, що ми працюємо і дітей має виховувати школа. На даний момент те, що я спостерігаю за 12 років моєї практики, то в останні 4 роки в рази більше звернень, скарг і взагалі випадків булінгу. Діти стають дедалі жорстокіші саме тому, що школа відсторонилася від цієї проблеми.  Більш того, вона втручається в негативному плані. Наприклад, у місті є дуже сумний досвід, коли вчителі цькують дітей, це ініціюється вчителями, коли незручну дитину починають цькувати всією школою і навіть педагогічним колективом.

З приводу відповідальності і такого "футболу" між батьками і школою. Здається, що апріорі відповідальність, насамперед, за якісь моральні якості дитини, виховання толерантності, адекватності  щонайменше несуть батьки. Бо ця база формується до 3-х років у кожної дитини, а не в 6 років, коли дитина йде до школи.  Якщо мама з татом не подадуть приклад що таке любов і повага у сім'ї і в суспільстві, то вчителі цього не зможуть зробити. Це перше. І друге - поясніть ступінь прояву булінгу. Коли ми говоримо про булінг як цькування словесне,  то це одна площина. Коли ми говоримо про ці страшні прояви булінгу, коли відбуваються страшні бійки, які діти знімають на мобільні телефони, поширюють в інтернеті, це є інший прояв булінгу.

Дійсно, сім'я - це така матриця, яка закладає основи любові і всіх цінностей. І тут ми бачимо результат подвійний. Булінг - це, по-перше, результат того, що діти в своїй сім'ї відчувають на собі прояви жорстокого ставлення батьків, і це потім копіюють у шкільній системі чи ще десь. А з іншого боку, діти усвоюють, що можна осуджувати, можна підвищувати свій статус за рахунок того, що ти будеш принижувати гідність іншого. Як батьки ми показуємо приклад - критикуємо сусідів, владу, політиків ще когось. Ми говоримо, що вони погані, а ми кращі. Родина - це показник того, що відбувається. Відповідальність батьків ніхто не знімав. Але якщо батьками нас не вчать бути, то педагогів 5 років учать як потрібно виховувати. І говорити, що лише батьки, лише родина відповідальна - неправильно. Якщо батьки не мають таких знань, то хоча б школа, хоча б суспільство мають це робити.  

Стосовно ступіню прояву. Не можу погодитися, що зараз діти стали більш агресивні.  Хочу нагадати про фільм, створений у радянські часи, - "Опудало".  У фільмі дуже яскраво показано і словесний булінг, і тілесні бійки, і знущання.  Такі приклади художніх нарисів про булінг є в різних країнах. Це характерно для людського суспільства взагалі. Те, що це знімають зараз на мобільні телефони, то це пов'язано з більшим доступом до мобільних телефонів, до інтернету в школах. Відео можна відразу викласти в мережу і відразу стати популярнтим завдяки цьому. Бійки район на район, клас на клас раніше також були.

Якщо порівнювати словесні знущання і фізичні, порівнювати по ступеню болю, по ступеню ураження, то словесне знущання більш болюче. І саме словесні знущання призводять до суїцидальних наслідків, бо вони як бомба сповільненої дії, потрохи капаючи, руйнують слабку особистість повністю.  При тому, що коли трапляється фізичний булінг, то це така реактивна реакція, яка відбулася, в усіх учасників процесу прореагували всі емоції, які накипіли. Після цього буває, що знущання зменшуються.

Булінг буде до того часу, поки не буде покарання.