Герою України Мирославу Скорику невдовзі виповниться 80. З яким настроєм сучасний геній завершує концертний сезон, композитор розповів в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень".
Я мав програму таку специфічну програму "Мирослав Скорик у стилі джаз" і ми її грали в різних містах України, в десяти містах. Це було багато концертів. Мінялися колективи. Джаз не є тільки розважальним. У джазі є різні аспекти, різні вирази. Там є і радість, і сум, і переживання. І взагалі різні емоції. Він став класичним таким навіть. Той джаз, який я показую, він не є чисто імпровізаційним. Він є в нотах. Це вже те, що закріпилося і ми вже показуємо як факт, який відбувся. Те, що робилося і що вже закарбувалося.
Ця пристрасть до джазу у вас проявилася ще в 60-х роках. Як це все далі перемішалося у вашій творчості? Як ви завжди вміли вичленяти чистоту жанру і не плутати її в окремих творах?
Я не плутав їх. Розумієте, є якесь взаємопроникнення також. Я часто в таких класичних творах часом вживаю елементи джазу, але в іншому аспекті. Це не чистий джаз, який є в тій програмі, яку я зробив, а це таке поєднання.
Яку музику слухати, щоб заспокоїтися якось у наш важкий час?
Мені дуже важко сказати. Музики гарної дуже багато. Я думаю, що музика, в якій закладені позитивні і щирі емоції.
А яку ви слухаєте музику, якщо слухаєте взагалі?
Я часом слухаю. Мені деяка музика подобається і я із задоволенням слухаю. Але я не можу сказати точно, чому вона мені подобається. Це вже така справа. Музика або подобається, або ні.
Наскільки вам подобається співпрацювати з оркестром Українського радіо? Як ви оцінюєте його творчий потенціал?
Я дуже високої думки про цей колектив. Він є дуже мобільний і дуже легко сприймає різні стилі, різні напрямки. І те, що він працює в ефірі, це теж велика справа. Співпраця продовжується. Є у нас проекти, які будуть реалізовані.
Що для вас сьогодні є джерелом натхнення?
Натхнення — це така річ, яка приходить невідомо коли, невідомо чому і невідомо до кого. Безперечно, все, що звучить навколо і що відбувається, воно має відобразитися в тому, що робить композитор. Але як це робиться, це є тайна, яку дуже важко зрозуміти. Безперечно, композитор має писати таку музику, яка комусь подобається. І це є найважливіше досягнення композитора, коли він бачить, що його музика подобається, як публіка на концертах реагує, аплодує. І це найважливіше.
