Богдан Петренко: відбувається популяризація насилля як такого

В ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Ввечері" радикалізацію протестів в Україні аналізував заступник директора Українського Інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Радикалізація протестів в Україні: наскільки це небезпечно, як на них будуть реагувати і як використовуватимуть різні політичні сили і країна-агресор? Що і хто стоїть за лаштунками протестів?

Ми можемо аналізувати події, які сьогодні відбуваються, і ту ситуацію, в якій перебуває в нинішній момент Україна. Ні для кого не секрет, що відбувається популяризація насилля як такого. Тобто, вбивається фактично в мізки українців інформація про те, що насильницька поведінка призводить до певних позитивних результатів.

Коли хоча б одній протестній акції вдається досягнути бажаного результату, то це є своєрідним прикладом для багатьох інших?

Це є тим, що фактично запускає ефект доміно. А в українців дуже багато проблем і всі вони потребують вирішення.  

Величезною проблемою в Україні є те, що в нас пільг більше, ніж було в радянській Україні. На жаль, державний бюджет неспроможний ці пільги надати, хоча депутати й надалі планують їх надання, тим самим збурюючи суспільство. З одного боку, ніби якийсь прошарок заохочують своїми популістичними кроками, але на завтрашній день це призведе до того, що ті люди будуть протестувати.

Але ми не можемо відбирати у людей права на протестну акцію. Це ніби все відбувається відповідно до закону. Більше того, більшість із них якраз вимагають те, що їм прописано законом. Що ж тоді незаконного вони роблять?

Вони діють незаконно, коли переходять певну межу. Має існувати відповідальність. Історії затриманих на протестних акціях людей мають знати інші люди. Має бути незворотність покарання. Мають нести відповідальність організатори акції. На сьогоднішній момент існує дуже високий ризик того, що насилля як таке - не є спонтанним. Насилля закладається як політична технологія в цю акцію заради того, щоб ця акція була почута, щоб на неї звернули увагу.

Часто і правоохорнців звинувачують у тому, що вони теж перетинають певну межу, наприклад, коли застосовують сльозогінний газ або надмірну силу.  

Застосування сльозогінного газу може призвести до двох сценаріїв: натовп заспокоїться або натовп ще більше радикалізується. Безумовно, мають проводитись внутрішні розслідування, коли  ми говоримо про поліцію, і ці люди мають притягуватись до відповідальності.  

Що стосується взагалі правоохоронних органів, то тут ще цікавіша ситуація. Найбільша зацікавленість країни-агресора полягає в тому, щоб українці втратили довіру до держави і до правоохоронних органів. Саме тоді, коли втрачається довіра до правоохоронних органів, формуються такі парамілітарні утворення, які ніби захищають чиїсь інтереси, хоча насправді вони захищають інтереси якоїсь дуже вузької групи. Ми маємо розуміти, що ця технологія спеціально впроваджується.

Зараз ситуацію ускладнює значна кількість зброї - на руках населення перебуває близько шести мільйонів саме вогнепальної зброї. Це дуже велика кількість, не говорячи вже про кількість гранат, які порахувати неможливо. Це є невідповідальне ставлення українців до цієї ситуації.

Протестна акція - це скупчення багатьох людей, вона може стати місцем небезпеки. Чи усвідомлюють учасники і організатори акції, що вони можуть стати інструментом в чиїхось руках?

Під час проведення акції її організатори мали б запровадити контроль перебігу акції саме з боку протестуючих. Організатори мають нести відповідальність.

Коли почнуться виборчі процеси, то акції загостряться, причому і насильницькі теж.