Україна визнаватиме навчання трансплантології за кордоном

Україна має власні курси для навчання трансплантології, але водночас визнаватиме і документи, отримані за результатами такого навчання за кордоном.

Про це в програмі "Свобода в деталях" (спільному проекті Радіо Свобода та Радіо НВ) заявив заступник міністра охорони здоров’я України Олександр Лінчевський, передає Радіо Свобода.

"Запоріжжя – це столиця трансплантології в Україні. В Запорізькій академії післядипломної освіти відкриті спеціальні курси тематичного вдосконалення для трансплант-координаторів, для анастезіологів по констатації смерті головного мозку і по роботі взагалі всієї системи. І сьогодні лікарні можуть відряджати своїх співробітників на ці цикли тематичного вдосконалення, це вже державний курс. З точки зору держави – ми цей курс забезпечили", – сказав чиновник, але додав, що "можливо, одного Запоріжжя буде недостатньо, ми визнаємо подібне навчання за кордоном".

Також Олександр Лінчевський зазначив, що для того, щоб трансплантологія в Україні запрацювала, необхідно, аби і місцеві громади відправляли лікарів навчатися за кошти місцевих бюджетів, головні лікарі виявляли в цьому ініціативу та самі лікарі були вмотивовані. Бо трансплантологія, каже заступник міністра, – це командний процес, коли правильно і вчасно поставлений діагноз "смерть головного мозку" може означати наявність донора для порятунку життя іншої людини. Побудові всієї системи передує тривалий і складний процес, і ухвалення змін до законів – це лише маленький крок, додав Лінчевський.

Зазначимо, у травні Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я і трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині". Рішення на засіданні 17 травня підтримали 255 народних депутатів України.

Документ передбачає, що трансплантація органів можлива за умови, що донор надав на неї письмовий дозвіл. Крім того, закон передбачає, що кожна повнолітня дієздатна особа має право відкликати свою письмову згоду або незгоду на посмертне донорство. Інформація, яка буде конфіденційною, вноситься до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації.

Відповідно до документа, в разі, якщо померла людина не висловила за життя своєї згоди чи незгоди на посмертне донорство, то згоди на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації питають у другого з подружжя або в одного з близьких родичів цієї особи.

За попередніми підрахунками, в Україні щорічно гине від 40 до 60 потенційних донорів на мільйон населення, що становить близько трьох тисяч донорів, які могли б врятувати життя 10 тисячам хворим, вказують актори документа.