Фото: AdvocatPost
Пані Віро, давайте почнемо із статистики, яку дуже важко сприймати на слух, але вона, на мій погляд, цікава. У березні 2023 року Вищий антикорупційний суд ухвалив вже 27 вироків, що, здається, є рекордом. Нагадаю, що у Вищому антикорупційному суді слухаються ті справи, які розслідувало НАБУ і підтримували прокурори спеціальної антикорупційної прокуратури. Поки не було Вищого антикорупційного суду, ці справи НАБУ і САП слухалися у звичайних судах і там був інший результат. Зокрема, протягом 2018 року було всього лише 8 вироків, у 2019-му — лише 9.
Але давайте до загальної статистики. Яка статистика від вересня 2019 року, коли Вищий антикорупційний суд вже почав слухати справи? І цікаво почути вже оцінку цієї статистики з ваших вуст. Це добре? Могло бути краще? І якщо могло бути краще, то чому не стало?
В першу чергу, я б хотіла не відмежувати Вищий антикорупційний суд від інших судів України. Бо Вищий антикорупційний суд якраз і створювався для того, щоб розглядати справи певної категорії. І коли ми говоримо про те, що інші суди неспроможні, це не зовсім правильно, мабуть. Чому? Тому що хто є дотичним до судової системи, той знає ті проблеми, які мають загальні суди.
Це величезне навантаження, це величезна нехватка суддівських кадрів. І я схильна думати, що, скажімо, такий повільний судовий розгляд таких складних кейсів, а це дійсно дуже складні кримінальні провадження, обумовлений виключно тими проблемами, які мають загальні суди.
А в нас, я маю на увазі, Вищий антикорупційний суд, він фактично створювався для таких кримінальних проваджень. Тому, з одного боку, ми концентруємося виключно на них, а загальні суди концентруються також на інших кримінальних провадженнях. І, звісно, що справи щодо топ-корупції, справи, які пов'язані з привласненням, з розтратою, з легалізацією грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, вони в загальній статистиці загальних судів займають маленький відсоток, і тому воно так вибивається. Якщо говорити про нашу статистику, то я не можу сказати, що ми повноцінно працювали, але це пов'язано виключно з об'єктивними чинниками. Якщо пам'ятаєте, 2020 рік у нас ковід, 2021 рік у нас ковід, 2022 рік у нас, на жаль, повномасштабне вторгнення.
Ми, звісно, в будь-яких умовах намагаємося тримати рівень розгляду кримінальних проваджень, і якщо звертатися до статистики, то, наприклад, в 2019-му в 2020 році (я нагадаю, що ми дійсно почали працювати, здійснювати правосуддя з 5 вересня 2019 року) було 22 обвинувальних вироки щодо 25 осіб і 2 виправдовувальних вироки щодо 2 осіб. Якщо звернутися до статистики 2021 року, то це 27 обвинувальних вироків щодо 32 осіб і 7 виправдовувальних вироків щодо 9 осіб.
2022 рік, рік повномасштабного вторгнення, яке почалося в лютому місяці, у нас 34 обвинувальних вироки. Було засуджено 49 осіб і було винесено 3 виправдовувальних вироки, якими виправдано 7 осіб. Ну і власне в в 2023 році ми вже встали на найбільш-менш активні рейки, коли вже ситуація стабілізувалася, ми вже зрозуміли більш-менш, що ми маємо в таких умовах працювати, жити далі. І трошки знову ж таки вас поправлю з приводу статистики. Це не лише за березень було винесено, це було за перший квартал.
Невідворотність кримінального покарання в дії є
За перший квартал, так, а за березень 15 вироків. Але все одно це багато.
Це цифра, так, безумовна. І за перший квартал у нас було винесено 26 вироків, із яких було 2 виправдовувальних вироки стосовно 2 осіб і 2 кримінальних провадження було закрито, що є формою закінчення кримінальне провадження.
Віра Михайленко, фото: фб-сторінка
Але хочу звернути також увагу на те, що діяльність Вищого антикорупційного суду це не лише розгляд кримінальних проваджень по суті. Кримінально-процесуальне законодавство закріплює також судовий контроль над утриманням права і свободи людини під час досудового розслідування. І цю функцію здійснюють слідчі судді. Це як певне таке повноваження судді, які здійснюють такий судовий контроль, по суті над досудовим розслідуванням. Тому що якщо слідчий, в нашому випадку детектив, має намір провести обшук, він не може провести такий обшук без ухвали слідчого судді.
Якщо ми говоримо про застосування запобіжних заходів, тримання під вартою, домашній арешт, застави, це все також компетенція слідчого судді. Так хочу зазначити, що за весь період, незважаючи на ті об'єктивні чинники, в яких ми живемо і працюємо, слідчі судді розглянули більше 32 тисяч клопотань. Це також немало, це дуже багато насправді. Враховуючи, що в нас обмежена кількість суддів — 27 суддів першої інстанції і 11 в апеляційній палаті. І всі кримінальні провадження, які розглядаються по суті, здійснюються колегіально. Колегії в складі трьох суддів, слідчі судді, власне, працюють індивідуально, то, мабуть, це все ж таки показник.
Так, 32 тисячі — це багато. Це справді дуже така інтенсивна праця. Але якщо ми говоримо про вже готовий результат, про рішення, вироки, які набули законної сили і пройшли і апеляційну, і касаційну інстанцію успішно, коли у Верховному суді вирок "встояв", який був винесений суддям Вищого антикорупційного суду. Можливо, є яскраві історії, якими може не те, щоби похвалитися Вищий антикорупційний суд, але принаймні звітувати перед суспільством, що справді люди, посадовці, судді, прокурори чи депутати, які часто бувають у нас безкарними, все-таки понесли покарання і зараз перебувають у в'язниці?
Я не буду називати, звісно, прізвище, але перш ніж ми перейдемо до цього блоку, я також хотіла зазначити про те, що суд не має звітувати перед суспільством.
Чому?
Він має коментувати свої рішення, він має бути прозорим і відкритим для того, щоб суспільство бачило це. Але специфіка судової влади в тому, що вона є незалежною і вона не може звітувати ані перед іншими органами державної влади, ані перед суспільством. Тому в контексті судової влади, скажімо так, поняття звітність, воно мене теж трішки тригерить.
Я думаю, ми просто по-різному розуміємо це слово. На сайті Вищого антикорупційного суду є та ж сама статистика: стільки справ розглянуто, стільки вироків, є коментарі суддів-спікерів. Я мала це на увазі під звітністю. Назвімо це тоді прозорістю діяльності і відкритістю суду.
Дійсно, ми постійно інформуємо суспільство про свою діяльність, у нас постійно статистика, скільки розглянуто кримінальних проваджень, скільки розглянуто клопотань, скільки виправдувальних вироків, обвинувальних, у нас статистика з різних боків, щоб всім було зрозуміло, власне, що робить Вищий антикорупційний суд. Звісно, я не буду називати конкретні прізвища, але я можу зазначити по посадах, що за цей період у нас в закінчених провадженнях ті особи, які були притягнуті до кримінальної відповідальності, це і заступник міністра, і народні депутати, і 21 суддя, прокурори, адвокати, державні службовці категорії А, інші державні службовці, є навіть помічник судді, слідчі органів прокуратури, оперуповноважені органів СБУ, голови та депутати місцевих рад, голови місцевих державних адміністрацій, більше 20-ти керівників державних підприємств і особи керівного складу комунальних підприємств.
Щодо них були винесені вироки, але, уточнюючи запитання, чи хтось в тюрмі реально сидить? Коли йдеться просто про умовний термін, конфіскацію, а такі покарання, щоб виникло це відчуття справедливості та того, що немає безкарності у топ-посадовців.
Кримінальне право працює не так, що всі мають сидіти в тюрмі.
Звісно.
Тобто кримінальне право передбачає варіативність покарання. І це не означає, що якщо особа не засуджена до реального позбавлення волі, вона не покарана. Вона покарана. Але, відповідаючи на ваше питання, так, ці особи не всі, звісно, але є такі, які вже відбувають реальне покарання, є такі навіть, що вже відбули, є такі, які зверталися з заміною частини невідбутого покарання іншим покаранням. Тобто воно працює. Невідворотність кримінального покарання в дії є.
А щодо мера Полтави, наприклад, Мамая, це Вищий антикорупційний суд виносить?
Я не знаю, про яку конкретну ви справу говорите, але в нашому провадженні була відповідна справа.
За рішенням суду його позбавлено посади цієї?
Я не можу коментувати конкретні рішення.
Продовження інтерв’ю з Вірою Михайленко слухайте у п'ятницю, 21 квітня о 18.40.
