Київ - 2018: археологічні сенсації року, що минає. В програмі "Імператив" про це говорили завідувач науково-дослідного сектору археології Києво-Печерського заповідника, кандидат історичних наук Сергій Тараненко та пам’яткоохоронець, археолог, спелеолог, кандидат історичних наук Тимур Бобровський.
Ведуча:
Юлія Чаплінська
Буквально кілька годин тому в Інтернеті з'явився перелік сенсаційних археологічних знахідок України за 2018 рік. Чому цей список не зовсім коректний на вашу думку?
Сергій Тараненко: будь-яка сенсація має під собою певну базу. Для професійного археолога знайдена річ - це не головне, а головне те, в контексті чого ця річ знайдена. В тому списку який ми бачили, представлені окремі речі, але в категорію сенсаційних знахідок на мою думку мають потрапляти більш глобальні речі.
Тимур Бобровський: справа в тому, що той перелік, який фігурує в мережі, складався не археологами. Там є певна плутанина і речі, які є досить рядовими знахідками для всієї України. У археологів не треба питати, яка в них є найцікавіша знахідка, треба питати, що ви нового дізналися за результатами дослідження. Що такого, що раніше не знали ви відкрили. Ось це і є сенсаціями.
У вересні 2018 року в Національному заповіднику "Софія Київська" були представлені знахідки, які одразу охрестили сенсаційними. Це були середньовічні печатки, пломби, бронзові шпильки. Вони сенсаційні? Ви щось нове відкрили в цьому?
Тимур Бобровський: так, безумовно. Але вони сенсаційні за контекстом, тобто тим, за яких обставин були знайдені. Скажімо, бронзова булавка відноситься до скіфського часу, датується 6-4 століттям до нашої ери. Ми її знайшли в похованні представника підгірцевської культури за 25 метрів від Софійського собору. Раніше ми не знали, що на цій території існував могильник цієї культури і що її заселення відбулося ще за часів скіфської доби. Не сама булавка є сенсацією, а контекст, те поховання, де ми її знайшли.
Та пам'ятка, яку знайшли на території Києво-Печерського заповідника, тобто стародавні мури, їх теж охрестили сенсацією?
Сергій Тараненко: влітку під час археологічного семінару разом зі студентами університету імені Бориса Грінченка виявили монументальну споруду 12 століття, яка за письмовими джерелами та археологічними розкопками попередніх років доводять, що це був оборонний мур, який захищав верхню територію Києво-Печерської лаври у 12 столітті. Зараз ми чекаємо на подальші дослідження.
Садиба Софії Київської так само як і територія Києво-Печерського заповідника перекопані сотні разів. Невже там ще досі залишається чимало невідомого?
Тимур Бобровський: я можу сказати стосовно Софії Київської: навпаки, сама садиба копана дуже мало, більше копаний собор. Наші випадкові знахідки цього року показують, що ті дослідження, які проводилися у першій половині 20 століття, потребують корегування, перевірки даних, бо є підозра, що багато чого залишилося не дослідженим до кінця.
Щодо території Києво-Печерського заповідника, стосовно нього так само є не так багато досліджень як здається?
Сергій Тараненко: минулого року ми склали електронну археологічну карту території заповідника і виявилося, що на цій території більше 300 місць, де проводилися археологічні дослідження. В основному це були рятувальні роботи, під час технічних робіт. Перший цілеспрямований археологічний пошук можемо назвати 1914 року, академіком Покришкіним, під час реставраційних робіт. Рятувальна археологія сьогодні стає на першому місці.
Чи правдивою була інформація щодо ліквідації археологічного сектору в Національному заповіднику "Софія Київська"?
Тимур Бобровський: це дійсно відбулося, у 2015 році його було скасовано. Пов'язане це зі зміною керівництва заповідника. Після цього я витратив 4 роки аби переконати керівництво, що без археології заповідник не може існувати. В цьому році відновили археологічні дослідження і в нас є певний колектив співробітників.
Чи всі задуми археологів та їх плани впираються в фінансування і дозволи з вищих органів?
Сергій Тараненко: на мою думку, до фінансування можно долучати меценатів. Однак, підтримка держави теж необхідна.
Тимур Бобровський: найскладніше в археології таких пам'яток як Лавра і Софія - це музеєфікація, бо найбільше коштів займає саме вона. З часом заповідники матимуть гроші на музеєфікацію своїх об'єктів, але спочатку треба показати, що ми маємо скарби, написати програму про те, що хочемо з ними зробити. Археологія здобуває знання.
Прослухати детальніше можете за посиланням
